31 серпня 2025 року, у Неділю дванадцяту після П’ятидесятниці, в Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія святителя Іоана Золотоустого. Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії, військового капелана ієрея Ігоря Борейка.
Детальніше...
Запрошуємо на спільну молитву!
Дорогі брати і сестри!
Завтра, 31 серпня 2025 року, у Неділю дванадцяту після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира буде звершуватися Божественна Літургія.
???? Початок Літургії – о 10:00 год.
Після богослужіння відбудеться молебень перед початком нового навчального року. Запрошуємо дітей, батьків та вчителів, щоб разом попросити Божого благословення на навчання, мудрість, терпіння та духовну силу.
Молитимось, щоб навчальний рік був спокійним та мирним, щоб ні тривоги, ні карантини не зупиняли навчальний процес, а діти мали можливість здобувати знання у безпеці та з радістю.
Детальніше...
29 серпня 2025 року у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира віряни зібралися на Божественну літургію святого Іоана Золотоустого з нагоди великого свята Усікновення чесної глави святого пророка, Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана.
Церква в цей день згадує мученицьку смерть найбільшого серед народжених жінками пророка, який своїм життям і смертю засвідчив непохитність у правді Божій.
Детальніше...
12 жовтня 2025 року, в Неділю 18-ту після П’ятидесятниці, у день пам’яті святих отців VII Вселенського собору та святого Мартина Милостивого, єпископа Турського — небесного покровителя військових капеланів — у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця.
Детальніше...
Дорогі брати і сестри!
Нагадуємо, що завтра, 29 серпня, Свята Церква вшановує Усікновення голови святого Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.
Це велике свято нагадує нам про подвиг Іоана Хрестителя, який сміливо викривав неправду і гріх. Він став мучеником за правду та залишив приклад непохитної вірності Божим Заповідям.
Детальніше...
Церква постійно закликає своїх вірних до покаяння, яке має стати головною метою християнського життя. Але не всі вповні розуміють і чують цей заклик, а тим більше – відгукуються на нього, по-справжньому каючись. Адже відчувати докори сумління, сором, жаль чи навіть розкаяння з приводу вчинених гріхів – ще не є довершеним покаянням. Покаяння – це велика зміна свідомості, образу наших думок і способу життя внаслідок щирого розкаяння. Розкаяння – необхідна умова, але лише один із етапів покаяння. Розкаяння людина відчуває тоді, коли усвідомлює власну провину і гріховність, а також гірко шкодує про свій вчинок, відчуває муки совісті, страждає, картає себе. Відчуваючи розкаяння, дуже важливо усвідомити, які плоди воно принесе людині: чи вона захоче змінитися, звернеться за допомогою до Бога, стане кращою і чинитиме добрі діла, чи лише звинувачуватиме себе, відчуватиме жаль і сум, зневіру і безнадію? В останньому випадку матиме місце безплідне розкаяння, прикладом якого в Писанні є вчинок апостола-зрадника Іуди Іскаріота, який, усвідомивши, що вчинив погано, зрадивши Господа нашого Ісуса Христа, замість того, щоби випросити у Бога прощення і намагатися виправитися, вдався до самогубства, чим ще більше поглибив свою вину перед Господом.Розкаяння, коли є лише муками нечистого сумління, без надії на Того, Хто простить і допоможе, залишає людину наодинці у гріховному мороці, розчаруванні, відчаї. Таке розкаяння без виправлення є згубним. Водночас Писання наводить нам й інший приклад розкаяння, іншого апостола – Петра. Він тричі зрікався Ісуса Христа, і «плакав гірко» (Мф. 26: 75), але, сповнений любові до Вчителя, вдався до Його милосердя, покаявся, був прощений, отримав Господнє благословення, засвідчив свою вірність подальшим служінням і проповіддю слова Божого. Цей приклад плідного розкаяння апостола Петра надихає нас не впадати у відчай, але у покаянні підніматися, виправлятися, а відтак – спасатися. Хоча в українській мові слова «покаяння» і «розкаяння» є спільнокореневими, але в Писанні цим термінам відповідають грецькі μετάνοια (метаноя) и μεταμέλεια (метамелія). Слово μετάνοια означає «зміна способу мислення», «переміна свідомості», «прозріння», що відповідає нашому поняттю «покаяння». А слово μεταμέλεια (від μέλομαι, меломе – піклуватися) вказує на зміну предмета турботи, устремлінь, піклування, що дає лише розкаяння. Всемилостивий Господь дарував всім нам великий дар – можливість брати участь у Таїнстві покаяння. Це Таїнство було встановлене Самим Господом, Який сказав Своїм учням, апостолам: «Мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться» (Ін. 20: 21 – 23). Це один із найдивовижніших дарів, який занепала людина отримала від Бога: скільки би люди не грішили, відступаючи від Бога і зраджуючи Його, Він все одно залишає їм можливість повернутися до Нього, покаятись, попросити прощення і отримати його, щоби виправитися та очиститися від влади зла. Один святий отець сказав: «Хочу краще бачити людину, що грішить і кається, а ніж ту, яка думає що не грішить, і не кається». Кайтеся, бо не існує жодної безгрішної людини на цьому світі, і якщо хтось думає, що йому немає за що каятись перед Богом – такі глибоко помиляються. Рівно, як і ті, хто вважає, що має ще вдосталь часу і «колись» встигне покаятись. Для справжнього покаяння необхідний час, щоб не лише жалкувати про вчинені гріхи, а й виправитися, вчинити правильні вчинки. При цьому ніхто з нас не знає, скільки часу ми маємо на цій землі. «Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде» (Мф. 24: 42).
5 жовтня 2025 року, у Неділю 17-ту після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святителя Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця.
Під час Літургії було прочитано Євангельське зачало про жінку-хананейку (Мф. 15, 21–28). У своїй проповіді отець Павло звернув увагу на глибокий духовний зміст цієї зворушливої історії, яка вчить нас істинної віри, терпіння й смирення.
Детальніше...
Scroll to top