До великого сонму преподобних отців Києво-Печерських належить також преподобний Ілля Муромець. Відомо що він був уродженцем міста Мурова, мав прізвисько Чоботок. Короткі відомості про нього є в праці українського релігійного історика ХVII ст. також насельника Печерської обителі, Афанасія Кальнафойського. Вона була видрукувана польською мовою в 1638 році у Лаврській друкарні і мала назву « Тертургіма».

Книга складається з опису самого монастиря та чудес, що в ньому відбувалися. Там Афанасій Кальнафойський і повідомив, що чернець Ілля Муромець жив у монастирі 450 років тому, а це означало, що в 1188 році. Новітні дослідження дають підстави точніше назвати роки його життя: між 1148 і 1203 роками, тобто всього 55 років. У своїй книзі автор згадує про Іллю Муромця в каталозі святих Антонієвої печери. Нічого не говорить про його канонізацію і відомий автор церковної історії Є. Голубинський. В Печерському патерику також немає житія преподобного Іллі Муровця.

Про шанування старозавітних праотців в християнській Церкві засвідчено принаймні з другої половини IV століття і, скоріш за все, походить від практики юдейохристиянських громад перших століть християнства і в своїх витоках пов'язується насамперед з Єрусалимською церквою. Перед Різдвом Христовим встановлені особливі святкування старозавітним святим - неділя праотців і отців (спочатку, за деякими свідченнями, цього дня святкувалася пам'ять лише Авраама, Ісака та Якова).

Кожного разу, коли Господь ставить світильника для Своєї Церкви, це відбувається з Його волі. Він завжди обирає тих, хто гідний цього високого покликання. Сьогодні ми вшановуємо одного з таких світильників, який став яскравим маяком для Вселенської Христової Церкви — святителя Спиридона Тримифунтського.

Святий Спиридон народився наприкінці III століття на Кіпрі. З юних років він працював пастухом, поєднуючи цю просту працю зі щирою вірою та християнськими чеснотами. Особливо вирізнялася його гостинність: Спиридон завжди радо приймав кожного, хто приходив до його оселі, ставлячись до гостей так, ніби зустрічав Самого Христа. Жоден нужденний чи жебрак не залишався без його підтримки чи розради.

5 грудня 2024 р., напередодні свята на честь святителя Миколая, архієпископа Мир Лікійських, чудотворця, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Велика вечірня з літією, а в сам день свята 6 грудня Божественна літургія святого Іоана Золотоустого. Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин.

Українські військові вже одинадцятий рік в умовах війни стоять на варті нашої свободи. Несуть свою варту в дощ і в холод, як оборонці цивілізованого світу, захисники добра та справедливості.

У День Збройних Сил України вітаю всіх, з кого складене наше українське військо. Щоденно ви, наші нові українські герої, виявляєте ту найбільшу жертовну любов, якої навчає Господь наш Ісус Христос: «Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15: 13).

Сьогодні Свята Церква вшановує пам’ять великої угодниці Божої – святої славної і всехвальної великомучениці Варвари.

Варвара жила у кінці ІІІ ст., була дочкою відомої і багатої людини на ім’я Діоскор. Батько Варвари був фанатичним язичником і намагався виховувати свою дочку у ідолопоклонстві. В юності Варвара увірувала в Єдиного Істинного Бога, пізнала Христа Життєдавця та прийняла святе хрещення.

1 грудня 2024 р., в неділю 23-ту після П'ятдесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія святого Іоана Золотоустого. Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин.
Після прочитання Святого Євангелія на потрійний єктенії були виголошені додаткові прохання за мир в Україні, українське військо, всіх покалічених і поранених, полонених, волонтерів, біженців, капеланів. Також протоієрей Павло возніс особливу молитву до Господа в час, коли Батьківщина в небезпеці.