Новини
26 липня 2026 року, у Неділю 8-му після П'ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі міста Житомира була звершена Божественна Літургія святителя Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму, протоієрей Павло Ядчишин.
Під час Божественної Літургії були піднесені особливі молитви та додаткові прохання за мир в Україні, українське військо, хворих і поранених, полонених, волонтерів, біженців, військових капеланів та всіх, хто проходить важкі випробування війною.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 3
Людина може мати багато, але все одно залишатися голодною. Не тілом, а душею. Ми можемо бути оточені людьми, мати дім, їжу, можливості, речі, про які колись лише мріяли, але всередині все одно відчувати, що чогось не вистачає. І саме тоді постає питання: чого насправді шукає людина і чим вона намагається наситити свою душу? Саме про це сьогодні говорить нам недільне Христове Євангеліє. Народ прийшов до Господа, залишивши свої домівки та звичне життя. Вони пішли за Христом у пустинне місце, де, здавалося б, було так мало життя. Але саме там Господь зцілює тих, хто цього потребував, і залишається поруч із людьми.Коли настав вечір, перед учнями постала проста земна проблема: людей багато, а їсти нічого. Перед ними було п’ять тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей, і лише п’ять хлібів та дві риби. Людськими силами цього було недостатньо. Але Христос бере те мале, що було у людей, благословляє його і дає народові. Усі їли та наситилися, а після цього учні зібрали ще дванадцять кошиків залишків. Те, що в людських руках здавалося недостатнім, у руках Христа стало достатнім для тисяч людей. Це чудо показує нам не лише Божу силу, а й те, що Господь не залишає людину в її потребі.
Уже понад дві тисячі років Христове Євангеліє насичує не одну спраглу душу. Проте по-справжньому насититися у Господа може той, хто справді Його шукає. Той, хто готовий прийти навіть у пустинне місце, бо знає, що там є Бог. Люди з сьогоднішнього Євангелія залишили свої домівки і пішли за Христом не тому, що там було зручно. Вони залишилися з Ним навіть тоді, коли настав вечір і виникла проблема з їжею. Їм було важливо бути поруч із Ним, а Господь подбав і про те, чого вони потребували для земного життя.
У сучасному світі, де існує так багато земних благ, ми часто не помічаємо того, що вже маємо. Нам постійно стає мало. Ми женемося за успіхом, за кращим життям, за новими речами, за можливістю побачити щось більше, а поруч залишаються наші рідні, друзі, люди, які люблять нас і потребують нашої уваги. І чи не буває так, що, прагнучи отримати ще більше, ми втрачаємо здатність цінувати те, що вже подароване нам?
Ми можемо замінити Бога красивими речами, комфортом, розвагами та можливістю робити все, що нам хочеться. І тоді виникає питання: навіщо залишатися з Богом, навіщо йти до храму, навіщо слухати Його слово, якщо навколо і без цього є стільки всього цікавого? Ті люди в пустинному місці мали дуже мало земного, але вони мали Христа. Ми ж можемо мати значно більше, але при цьому залишатися духовно голодними. Можемо мати дім, їжу, рідних, друзів, комфорт і безліч можливостей, але все одно шукати чогось нового, не помічаючи того, що вже маємо.
Але навіть там, де нам здається, що навколо пустеля, Господь залишається поруч. Він і сьогодні може наситити людину тим, чого не здатна дати жодна земна річ. Бо можна все життя гнатися за більшим, не помічаючи тих, хто поруч, не цінуючи того, що вже маємо, і постійно шукати нового. Та лише Христос може по-справжньому наситити людську душу. І, можливо, найбільше чудо починається саме тоді, коли людина перестає шукати, чим ще наповнити своє життя, і нарешті починає шукати Бога.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 3
Найпершою любов'ю, яку відчуває людина, є материнська любов. Так само кожен християнин відчуває особливу любов Пресвятої Богородиці, Яка породила у світ Саму Любов, що стала плоттю, Господа нашого Ісуса Христа.Сьогодні Свята Церква вшановує одну з найшанованіших святинь православного світу, Почаївську ікону Пресвятої Богородиці.
Цей святий образ був подарований волинській шляхтянці Анні Гойській митрополитом Неофітом на знак вдячності за гостинність. Згодом від ікони почали звершуватися численні чудеса. Після зцілення свого брата Филипа Анна Гойська передала святиню до Почаївського монастиря, де вона перебуває й донині.Найвідоміше чудо, яке Господь явив через Почаївську ікону Пресвятої Богородиці, сталося влітку 1675 року, коли турецько татарське військо оточило Почаївську обитель. Людських сил для оборони майже не було, тому ігумен Іосиф Добромирський закликав братію і всіх людей звернутися до Пресвятої Богородиці та преподобного Іова Почаївського. Під час співу акафісту над монастирем з'явилася Сама Божа Матір, простягнувши над обителлю Свій чесний омофор, а поруч із Нею стояв преподобний Іов. Нападники почали стріляти у небесне воїнство, але стріли поверталися назад і вражали тих, хто їх випускав. Серед війська почалася паніка, вороги кинулися навтіки, а Почаївський монастир залишився неушкодженим. Так Господь через заступництво Пресвятої Богородиці явив Свою силу і зберіг святу обитель.
І сьогодні Почаївська ікона Пресвятої Богородиці приймає тисячі щирих молитов. Перед Нею люди знаходять утіху в скорботах, зміцнення у випробуваннях і надію тоді, коли, здається, людських сил уже не вистачає. Під чесним омофором Пресвятої Богородиці перебуває і наша українська земля, яка сьогодні як ніколи потребує Її материнського заступництва.
Радуйся, похвало Почаївська і всього світу надіє і втіхо!
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 3
Поняття чудес, на які сьогодні спрямовані наші погляди у недільному Євангелії, посідає особливе місце у житті кожного християнина. Кожен із нас хоча б раз просив Бога про диво, сподіваючись, що саме воно змінить наше життя. Проте Євангеліє нагадує нам, що справжнє чудо відбувається не лише тоді, коли змінюються зовнішні обставини, а передусім тоді, коли людське серце відкривається для Бога і навчається бачити Його дію у своєму житті.Спасителя зустрічають двоє сліпих, називаючи Його Сином Давидовим, адже народ уже сприймав Його як Месію. Попри свою фізичну сліпоту вони йдуть за Ним до дому та просять про зцілення. У них жевріє надія на визволення від тілесної недуги, але водночас вони мають духовний зір, який допомагає розпізнати Того, Кого так вперто не хотіли бачити інші. Навіть після зцілення німого біснуватого, який заговорив, ті, хто мали б бути найміцнішими у вірі, не захотіли побачити перед собою Месію.
Той, хто не хоче побачити правду, ніколи не побачить чогось більшого. Уже дві тисячі років слова Священного Писання залишаються незмінно актуальними. Ми знову читаємо про чудесні зцілення і дивуємося тому, як сліпі прозрівають, а німі починають говорити. Проте значно важливіше запитати себе: чи не залишаємося ми самі сліпими до Божої присутності у власному житті?
Христос і сьогодні проходить поруч із нами. Він приходить у людях, яких посилає назустріч, у подіях, що змінюють наше серце, у тихих хвилинах молитви та в кожному доброму вчинку. Питання лише в тому, чи маємо ми той духовний зір, який мали двоє сліпців, щоб побачити Його, чи, подібно до фарисеїв, дивлячись очима, так і не навчимося бачити серцем. Адже найбільше чудо полягає не лише в тому, що сліпі починають бачити чи німі говорити, а в тому, що людське серце, зустрівшись із Христом, здатне змінитися. Саме це чудо Господь прагне звершити в житті кожного з нас.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 4
12 липня 2026 року, у шосту неділю після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія святителя Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив клірик Житомирсько-Овруцької єпархії ієрей Максим Роговець. Під час Літургії лунали щирі молитви за Україну, за наших воїнів, які мужньо боронять Батьківщину, за українську владу і народ, а також за упокій душ усіх полеглих захисників та мирних жителів, життя яких забрала війна.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 11
11 липня – день пам'яті святої рівноапостольної княгині Ольги.Свята княгиня Ольга стала першою правителькою Київської Русі, яка прийняла християнську віру, заклавши міцний духовний фундамент для майбутнього Хрещення Київської Русі її онуком – святим рівноапостольним князем Володимиром.
Її життя є прикладом мудрості, державницького служіння, мужності та вірності Богові. Своєю вірою і наполегливістю вона засвідчила, що справжня сила правителя полягає не лише у владі, а й у духовній відповідальності перед народом.
У цей день молимося, щоб за молитвами святої рівноапостольної княгині Ольги Господь укріпив Україну, дарував мир, єдність і перемогу, а всім нашим захисникам – силу, мужність і Свою всесильну опіку.
Свята рівноапостольна княгине Ольго, моли Бога за Україну і за всіх нас!
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 5
ПЦУ
