Новини
2 вересня - преподобних отців Антонія і Феодосія Києво-Печерських.
Засновник Києво-Печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова ) і в хрещенні був названий Антипою. З юних літ він відчув потяг до вищого духовного життя і по навіюванню з вище зважився піти до святої гори Афон.
В одній з Афонських обителей він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він придбав у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні. Антоній послухався.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 12
Щиро вітаємо з Днем знань та початком нового навчального року!Нехай цей день стане початком нового етапу, сповненого знань, добрих відкриттів, цікавих зустрічей та нових можливостей.
Бажаємо школярам, студентам, курсантам і всім, хто навчається, успіхів, мудрості, наполегливості та добрих наставників. А батькам — терпіння, сил і радості від успіхів своїх дітей.
Нехай Господь благословить усіх на добрий навчальний рік, дарує здоров’я, мир, мудрість і допомагає впевнено йти до своїх мрій.Нехай наші діти зростають у любові, добрі та мирній Україні!
З Днем знань! 
Божого благословення на новий навчальний рік!
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 10
Божественна Літургія у Неділю 13-ту після П’ятдесятниці та молитва на початок навчального року.
30 серпня 2026 року, у Неділю 13-ту після П’ятдесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира було звершено Божественну Літургію святого Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин.
Під час потрійної єктенії, після читання Святого Євангелія, були виголошені особливі молитовні прохання за мир в Україні, українське військо, хворих і поранених воїнів, лікарів і медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, військових капеланів та всіх людей України.
Після Святого Причастя відбулася молитва на початок нового навчального року. У цей час особливо молилися за дітей, учнів, студентів, батьків, учителів і всіх, хто розпочинає новий етап навчання та праці.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 13
«Камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем. Це від Господа, і дивне в очах наших» (Мф. 21:42). Виноградник із сьогоднішнього недільного Євангелія ставить перед усіма нами вибір, якими ж ми будемо робітниками, кожен біля своєї лози, біля свого життя. Господар виноградника насадив його, обгородив, приготував усе необхідне і віддав виноградарям, очікуючи від них плоду. Та ті, кому було довірено виноградник, з часом почали сприймати його як власний. І саме тут ця притча перестає бути лише розповіддю про інших людей, бо в цьому винограднику кожен із нас може побачити себе.Господь посилав пророків до Свого народу, та їх не прийняли як посланців Господаря виноградника. Вони приходили до народу, щоб нагадати про Бога, закликати до покаяння і повернення до Нього, але їх відкидали. Прийшов Син, і Його також убили зі страху, що втратять не своє. Страх виявився сильнішим за правду. Вони захотіли залишити виноградник собі, забувши, що сам виноградник їм ніколи не належав. Людина, засліплена страхом у власному житті, дуже часто не усвідомлює, що цей виноградник, у якому вже були різні робітники та Сам Син Господаря, розпочинається саме з кожного з нас особисто. Господь довіряє нам наше життя, наші здібності, людей, які знаходяться поруч, час і можливості для добра. Тому кожен із нас є тим робітником, який має доглядати за тим, що йому довірено, і водночас кожен має свою лозу, за яку несе відповідальність. Від нас залежить, чи буде вона приносити плід і чи допомагатимемо ми іншим лозам рости у Божому винограднику. Господар знає кожну лозу і кожного робітника особисто. Він знає наші слабкості, наші страхи, наші падіння і навіть те, чого ми самі про себе не хочемо знати. Та попри це Господь продовжує давати людині час. Він не забирає свободи, а дозволяє самій зробити вибір. Саме тому у винограднику Божому завжди залишається місце для нашого рішення: берегти те, що нам довірено, чи поступово привласнити його собі. Іноді ми так само починаємо боятися втратити те, що маємо. Ми звикаємо до свого життя, до людей поруч, до своїх можливостей, до того, що Господь дав нам як дар, і непомітно починаємо сприймати це як власність. Тоді людина вже не бачить у Богові Господаря, а бачить Того, Хто може забрати її «своє». Саме так страх може стати сильнішим за довіру, а бажання втримати своє може привести людину до того, що вона віддаляється від Самого Бога. Але виноградник залишається Божим. І Христос приходить у нього як Син Господаря. Він приходить не для того, щоб забрати в людини щось її власне, а щоб повернути людину до Бога. Та коли людина хоче залишити виноградник собі, вона може відкинути навіть Сина, бо Його присутність нагадує їй про те, що вона не є господарем. Тому слова про Камінь, який занедбали будівничі, звучать як вершина цієї притчі. Христос, Якого відкинули і розіп'яли, став Наріжним Каменем Церкви. Те, що люди вважали непотрібним, стало основою. Те, що здавалося поразкою, стало початком спасіння. І те, що людина може відкинути через свій страх, у Божому задумі стає тим, без чого вже неможливо побудувати справжнє життя. Наше життя також постійно будується. Ми щодня додаємо до нього щось своє, намагаємося зміцнити його, захистити, утримати людей і речі, які стали для нас дорогими. Але серед усього цього легко забути, що ми не господарі виноградника. Нам лише довірено працювати в ньому. І якщо людина забуває про Господаря, то навіть те, що вона побудувала власними руками, може виявитися побудованим без справжньої основи. Тому виноградник із сьогоднішнього Євангелія залишається не десь далеко від нас. Він є там, де проходить наше життя, де росте наша лоза, де поруч із нами ростуть інші люди і де Господь терпеливо чекає плоду. Ми можемо боятися втратити те, що вважаємо своїм, можемо намагатися все втримати у власних руках, але від цього виноградник не перестає бути Божим. І, можливо, найбільша трагедія починається саме тоді, коли людина, отримавши від Господа виноградник, настільки звикає до нього, що перестає пам'ятати про Господаря.-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 10
29 СЕРПНЯ — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ.
Пам’ятаємо. Молимося. Дякуємо.Сьогодні Україна вшановує пам’ять своїх синів і дочок, які віддали життя, захищаючи нашу державу, свободу та право українського народу жити у своїй незалежній країні.
Цей день — не лише про скорботу. Це день вдячності, молитви та відповідальності живих перед пам’яттю полеглих.
Христос говорить:"Ніхто більшої любові не має над ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх" (Ін. 15, 13).
Ці слова особливо глибоко звучать сьогодні. Наші Захисники віддали найдорожче — власне життя, щоб захистити своїх побратимів, рідних,дітей, рідну землю.
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 15
29 серпня — пам’ять святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана.Цього дня Свята Церква згадує мученицьку смерть великого Божого пророка — святого Іоана Предтечі.
Сам Господь Ісус Христос засвідчив велич Іоана, сказавши:
"Істинно кажу вам: між народженими від жінок не було більшого за Іоана Хрестителя" (Мф. 11, 11).
Іоан Предтеча прийшов у світ, щоб приготувати людей до зустрічі зі Спасителем. Він закликав народ до покаяння, хрестив у Йордані та проповідував:
-
Категорія: Новини
-
Перегляди: 14
ПЦУ
