Від сьогодні залишається рівно два тижні до початку Великого посту — Святої Чотиридесятниці. Церква готує нас до цього часу поступово, навчаючи не різких змін, а уважності до себе й до ближнього.
Цей тиждень називається м’ясопусним. Практикуючі християни вже починають обмеження:
у середу і п’ятницю не споживають м’яса,
у неділю — заговини на м’ясо.
Наступний тиждень — сиропусний: м’ясо вже не вживають, але ще дозволені молочні продукти, яйця, риба та інша їжа тваринного походження.
З 23 лютого розпочинається Великий піст, який триватиме до 11 квітня, а 12 квітня ми зустрінемо найбільше християнське свято — Світле Христове Воскресіння, Великдень.
Та піст — це не лише про їжу.
Детальніше...

Від самого створення людині дарована свобода волі. Бог не програмує наших кроків і не змушує до добра силоміць — Він дарує нам вибір. Тому кожна життєва ситуація стає простором відповідальності: куди я йду, кому довіряю, що обираю для свого серця.
Притча про блудного сина, яка лунає сьогодні, як підготовка до часу глибшого самопізнання і покаяння, відкриває нам цю правду особливо виразно. У батька — два сини. Два різні шляхи, два способи прожити свободу, але один і той самий дар любові. 

Детальніше...
Сьогодні ми згадуємо велику і тиху таємницю зустрічі людини з Богом. Старець Симеон і пророчиця Анна стали образом кожного з нас — тих, хто вміє чекати, молитися і довіряти Господнім обітницям. Вони зустріли Спасителя не зовнішнім поглядом, а серцем, наповненим вірою та надією.
Свято Стрітення нагадує: справжня зустріч з Богом відбувається тоді, коли ми відкриваємо Йому своє життя — з ранами, страхами і болем, але також з надією на світло. У непростий для нашого народу час це свято кличе нас не опускати рук, зберігати внутрішній мир, підтримувати одне одного і нести світло Христове туди, де його найбільше бракує.
Нехай Господь дарує кожному з нас мудрість, терпіння і силу, а світло Стрітення зігріває серця та укріплює у вірі.
1 лютого 2026 року, у неділю про митаря і фарисея, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця. Після читання Святого Євангелія отець Павло звернувся до вірних зі словом проповіді, у якій наголосив, що Бог приймає не показну побожність, а смиренне і щире серце, і саме покаяння та усвідомлення власної немочі відкривають людині шлях до Божої милості, тоді як самовпевненість і осуд інших віддаляють від Бога.
Детальніше...
Живучи в суспільстві, кожна людина поступово формується в тому чи іншому напрямку. Ми самі обираємо, як скористаємося можливостями, які маємо упродовж життя. Сьогоднішнє недільне Євангеліє, що розпочинає підготовку до святої Чотиридесятниці та майбутньої зустрічі з Христом Розіп’ятим і Воскреслим, запрошує до тихого й уважного погляду всередину себе.
У храмі — митар і фарисей. Двоє віруючих людей, які цього дня прийшли помолитися Єдиному Богові. Зовні вони роблять одне й те саме, але в серці кожного — різний намір. Господь приймає обох, однак багато залежить від того, з чим саме людина стає перед Ним.
Фарисей, знаючи Закон і намагаючись жити за ним, у своїй молитві дивиться насамперед на інших. Порівнюючи себе з тими, кого вважає гіршими, він знаходить у цьому виправдання і заспокоєння. Його молитва стає радше підтвердженням власної правоти, ніж щирим зверненням до Бога.
Митар же стоїть осторонь і не зводить очей. Його душа не має спокою. Зневажений суспільством через свою працю, він не шукає виправдання і не намагається виглядати кращим. Його коротке й тихе прохання про милосердя народжується з глибини серця.
Бог приймає обох. Не тому, що когось любить більше, а тому, що кожен відкривається Йому настільки, наскільки здатний. Ми часто вимірюємо себе, порівнюючи з іншими, і так легко знаходимо виправдання власним учинкам. Але справжні плоди покаяння з’являються тоді, коли погляд спрямований не назовні, а всередину — у власну душу.
Сьогодні Церква вшановує День пам’яті трьох святителів —
Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого.
Три різні характери, три різні шляхи служіння, але єдина віра, одна істина і одна любов до Христа та людини.
🔹 Святий Василій Великий навчає нас відповідальності за ближнього, жертовної любові та поєднання віри з конкретними ділами милосердя.
🔹 Святий Григорій Богослов нагадує, що пізнання Бога починається з чистоти серця, тиші душі та глибини молитви.
🔹 Святий Іоан Золотоустий вчить сміливо говорити правду, захищати справедливість і жити Євангелієм не лише на словах, а в щоденному житті.
Церква називає їх вселенськими вчителями, бо через них Господь навчив нас, що віра без любові — мертва, а знання без смирення — небезпечне.
У цей день особливо просимо: щоб Господь дарував нам мудрість Василія, глибину віри Григорія та мужність Іоана,
а нашому народові — єдність, стійкість і перемогу правди.
Святі отці, моліть Бога за Україну і за кожного з нас.
Сьогодні ми згадуємо Героїв Крут — юнаків, які у січні 1918 року стали на захист України, маючи мінімальний досвід, але велику любов до Батьківщини. Вони вийшли проти значно сильнішого ворога, усвідомлюючи ціну свого вибору.
Їхній подвиг — це не лише сторінка з підручника історії. Це приклад вірності присязі, відповідальності та жертовності. Вони не відступили тоді, коли відступ здався б логічним. Вони вистояли, щоб Україна мала шанс жити.
Детальніше...
Scroll to top