Сьогодні ми згадуємо велику і тиху таємницю зустрічі людини з Богом. Старець Симеон і пророчиця Анна стали образом кожного з нас — тих, хто вміє чекати, молитися і довіряти Господнім обітницям. Вони зустріли Спасителя не зовнішнім поглядом, а серцем, наповненим вірою та надією.
Свято Стрітення нагадує: справжня зустріч з Богом відбувається тоді, коли ми відкриваємо Йому своє життя — з ранами, страхами і болем, але також з надією на світло. У непростий для нашого народу час це свято кличе нас не опускати рук, зберігати внутрішній мир, підтримувати одне одного і нести світло Христове туди, де його найбільше бракує.
Нехай Господь дарує кожному з нас мудрість, терпіння і силу, а світло Стрітення зігріває серця та укріплює у вірі.
1 лютого 2026 року, у неділю про митаря і фарисея, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця. Після читання Святого Євангелія отець Павло звернувся до вірних зі словом проповіді, у якій наголосив, що Бог приймає не показну побожність, а смиренне і щире серце, і саме покаяння та усвідомлення власної немочі відкривають людині шлях до Божої милості, тоді як самовпевненість і осуд інших віддаляють від Бога.
Детальніше...
Живучи в суспільстві, кожна людина поступово формується в тому чи іншому напрямку. Ми самі обираємо, як скористаємося можливостями, які маємо упродовж життя. Сьогоднішнє недільне Євангеліє, що розпочинає підготовку до святої Чотиридесятниці та майбутньої зустрічі з Христом Розіп’ятим і Воскреслим, запрошує до тихого й уважного погляду всередину себе.
У храмі — митар і фарисей. Двоє віруючих людей, які цього дня прийшли помолитися Єдиному Богові. Зовні вони роблять одне й те саме, але в серці кожного — різний намір. Господь приймає обох, однак багато залежить від того, з чим саме людина стає перед Ним.
Фарисей, знаючи Закон і намагаючись жити за ним, у своїй молитві дивиться насамперед на інших. Порівнюючи себе з тими, кого вважає гіршими, він знаходить у цьому виправдання і заспокоєння. Його молитва стає радше підтвердженням власної правоти, ніж щирим зверненням до Бога.
Митар же стоїть осторонь і не зводить очей. Його душа не має спокою. Зневажений суспільством через свою працю, він не шукає виправдання і не намагається виглядати кращим. Його коротке й тихе прохання про милосердя народжується з глибини серця.
Бог приймає обох. Не тому, що когось любить більше, а тому, що кожен відкривається Йому настільки, наскільки здатний. Ми часто вимірюємо себе, порівнюючи з іншими, і так легко знаходимо виправдання власним учинкам. Але справжні плоди покаяння з’являються тоді, коли погляд спрямований не назовні, а всередину — у власну душу.
Сьогодні Церква вшановує День пам’яті трьох святителів —
Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого.
Три різні характери, три різні шляхи служіння, але єдина віра, одна істина і одна любов до Христа та людини.
🔹 Святий Василій Великий навчає нас відповідальності за ближнього, жертовної любові та поєднання віри з конкретними ділами милосердя.
🔹 Святий Григорій Богослов нагадує, що пізнання Бога починається з чистоти серця, тиші душі та глибини молитви.
🔹 Святий Іоан Золотоустий вчить сміливо говорити правду, захищати справедливість і жити Євангелієм не лише на словах, а в щоденному житті.
Церква називає їх вселенськими вчителями, бо через них Господь навчив нас, що віра без любові — мертва, а знання без смирення — небезпечне.
У цей день особливо просимо: щоб Господь дарував нам мудрість Василія, глибину віри Григорія та мужність Іоана,
а нашому народові — єдність, стійкість і перемогу правди.
Святі отці, моліть Бога за Україну і за кожного з нас.
Сьогодні ми згадуємо Героїв Крут — юнаків, які у січні 1918 року стали на захист України, маючи мінімальний досвід, але велику любов до Батьківщини. Вони вийшли проти значно сильнішого ворога, усвідомлюючи ціну свого вибору.
Їхній подвиг — це не лише сторінка з підручника історії. Це приклад вірності присязі, відповідальності та жертовності. Вони не відступили тоді, коли відступ здався б логічним. Вони вистояли, щоб Україна мала шанс жити.
Детальніше...
25 січня 2026 року, у неділю 33-тю після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі міста Житомира була звершена Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця.
Протягом Літургії підносилися особливі додаткові прохання за перемогу України та справедливий мир, за воїнів, поранених і всіх, хто страждає від війни.
Наприкінці богослужіння настоятель храму звернувся до вірян зі словом проповіді на тему Євангельського читання про митаря Закхея.
Детальніше...
Прийшовши на землю, Христос не ховався від людей. Він був серед них, говорив до всіх, входив у людське життя без страху і відстороненості. Але Його слово знаходило відгук лише в тих серцях, які були готові його прийняти.
У сьогоднішньому Євангелії ми бачимо Христа за трапезою зі старшим серед митників — Закхеєм. У тогочасній юдейській спільноті митників зневажали, адже вони зрікалися свого народу і служили Римській імперії, збираючи податки зі своїх же співвітчизників. Закхей був людиною, яку не любили, не поважали і вважали негідною Божої уваги.

Та в його серці жило тихе, але щире бажання — побачити Ісуса, почути живе слово Божє. Через натовп він не міг наблизитися, його зневажали і відштовхували ті, хто вважав себе праведними і вчителями народу. І тоді Закхей піднімається на дерево — робить, можливо, смішний і принизливий крок, але крок назустріч Богові.І Христос, бачачи це прагнення, Сам зупиняється, Сам піднімає очі і Сам входить у дім того, кого всі вважали грішником. Для людей це було великим здивуванням: Бог входить не до тих, хто лише називає себе праведниками, а знаходить праведність у серці того, кого суспільство відкинуло.
Зустріч із Христом змінює Закхея. Не страх і не осуд, а любов і жива присутність Бога народжують у ньому покаяння.

Він допомагає бідним, відшкодовує скривдженим і робить це не з примусу, а від щирого серця. Саме так Бог знає кожного з нас особисто і діє через наше життя у світі — тихо, але по-справжньому.
І ця дія Божа потребує відповіді людини. Іноді достатньо лише одного — мати в собі Закхеєве бажання зустріти Бога, зробити крок назустріч Йому, навіть якщо він здається незручним чи незрозумілим. А все інше Господь зробить Сам.
Scroll to top