З глибоким сумом та щирою вдячністю сприйняли звістку про відхід у вічність почесного Патріарха Філарета.

Для нашої громади Свято-Георгіївського храму м. Житомира це не просто історична постать, а жива пам’ять і благословення, яке ми мали честь прийняти. Особливо дорогими для нас залишаються спогади про освячення нашого храму Святійшим Патріархом — день, який назавжди закарбувався у серцях духовенства та вірян, як знак Божої благодаті і батьківської любові.

Висловлюємо щиру подяку за його невтомне служіння Богові й Україні, за утвердження віри, за духовну підтримку народу в непрості часи. Його життя стало прикладом ревності, мужності та вірності покликанню.

15 березня 2026 року, у третю неділю Великого посту — Хрестопоклінну, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святителя Василія Великого.

Під час богослужіння підносилися особливі молитви та додаткові прохання за мир в Україні, за українське військо, поранених і хворих, лікарів та медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, військових капеланів, а також за всіх людей, які нині проходять важкі випробування війною.

Вірні мали можливість приступити до Таїнства Сповіді та Святого Причастя, щоб духовно укріпитися у дні Великого посту.

Сьогодні, дивлячись на Древо Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Свята Церква звіщає нам про переполовення святого посту. Ми вже пройшли частину дороги і, прямуючи до світлого Воскресіння Христового, сьогодні бачимо перед собою Хрест.

Це дорога нашого особистого подвигу, нашої боротьби із самими собою. Але Церква не йде цією дорогою поодинці — вона разом із нами прямує назустріч своєму Жениху, Христу. Бо дуже часто, коли людина йде сама, вона перестає бачити Бога, до Якого прямує, адже починає покладатися лише на власні сили.

Хрест — це не лише знак, який ми бачимо в храмі. Хрест присутній у нашому житті кожного дня. Він постає перед нами у тих моментах, коли ми стоїмо перед вибором між добром і злом, між правдою і неправдою, між любов’ю і байдужістю. І сьогодні кожному з нас Церква ставить просте, але дуже глибоке питання: що ми оберемо? Що виходить із нашого серця? Куди сьогодні спрямована наша душа у час посту?

14 березня в Україні відзначається День українського добровольця.

Цей день присвячений людям, які у вирішальний момент для нашої держави добровільно стали на її захист. Після подій Революція Гідності тисячі українців без повісток і наказів взяли до рук зброю, щоб обороняти свою землю, свої родини і майбутнє України.

Добровольцями стали люди різних професій і віку: студенти, вчителі, лікарі, робітники, підприємці. Їх об’єднала любов до Батьківщини, почуття відповідальності та готовність пожертвувати власним спокоєм заради свободи свого народу.

У суботу третьої седмиці Великого посту Православна Церква звершує другу поминальну суботу — день особливої спільної молитви за спочилих рідних і близьких. У ці дні ми з особливою любов’ю та надією на милість Божу молимося за тих, хто відійшов у вічність, вірячи, що молитва Церкви є великою духовною підтримкою для їхніх душ.
Запрошуємо на спільну молитву.