Серед карпатських гір сьогодні Свята Церква вшановує памʼять двох угодників Божих, які розбудували Церкву та ревно служили Господу, преподобних Іова і Феодосія Манявських. Преподобний Іов, здобувши освіту в Острозькій академії, вирушив подвизатися на Афон та, дізнавшись про загрозу для Православʼя, повернувся для ревного служіння Господу і людям на своїй рідній землі. Пізніше до ним же утвореного Манявського монастиря долучився ієродиякон Феодосій, який відзначився особливою ревністю у чеснотах серед братії. Повернувшись зі Святої Гори, преподобний Іов приніс із собою дух афонського чернецтва. Він оновив життя кількох монастирів, а згодом у карпатській тиші заснував Манявський Скит, який став осередком молитви, духовної боротьби та утвердження православної віри.Господь зібрав навколо нього братію, для якої він був мудрим наставником і люблячим духовним батьком. Серед цієї братії особливо вирізнявся преподобний Феодосій. Бачачи його смирення, послух і любов до Бога, преподобний Іов довірив йому управління обителлю.Після відходу свого наставника до Господа він продовжив його справу: розбудовував монастир, дбав про братію, укріплював православних у часи випробувань. Згодом духовний авторитет Манявського Скиту поширився далеко за межі Карпат, а багато монастирів визнавали преподобного Феодосія своїм духовним наставником. Життя цих двох преподобних нагадує нам, що любов до Бога не може залишатися лише особистою справою. Преподобний Іов залишив тишу Афону, щоб підтримати Православну Церкву у важкий час. Преподобний Феодосій зі смиренням продовжив справу свого наставника, не шукаючи слави чи людського визнання. Саме тому Господь прославив їх, а їхній подвиг і сьогодні надихає нас бути вірними Христу, не боятися труднощів і памʼятати, що кожне служіння, звершене з любовʼю до Бога, ніколи не буває марним. Преподобні отці Іове і Феодосіє Манявські, моліть Бога за нас!

Джерело

5 липня 2026 року, у неділю п'яту після П'ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія святителя Іоана Золотоустого. Богослужіння очолив клірик Житомирсько-Овруцької єпархії ієрей Максим Роговець.
Після читання Святого Євангелія отець Максим звернувся до вірян зі словом проповіді.
Під час богослужіння підносилися особливі прохання за мир в Україні, українське військо, хворих і поранених, а також за тих, хто перебуває в полоні.
Детальніше...

Околиця міста, на якій відбулася зустріч із сьогоднішнього Євангелія, була місцем, де не могли знайти спокою люди, яких мучили біси. Через страх перед ними ніхто не наважувався проходити тією дорогою.

Христос, ступивши на ту землю, зустрічає двох біснуватих. Демони першими називають Його Сином Божим і, тремтячи перед Його владою, просять дозволити їм увійти в стадо свиней. Господь, бачачи страждання цих людей, звільняє їх від бісівської неволі.

Здавалося б, після такого чуда жителі міста мали б із радістю зустріти Спасителя. Але сталося навпаки. Побачивши те, що сталося, вони попросили Христа залишити їхню землю.

Господь не сперечається і не примушує прийняти Його. Він сідає в човен і повертається до Капернаума.

Детальніше...
29 червня 2026 року, в день пам’яті святих першоверховних апостолів Петра і Павла, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святителя Іоана Золотоустого.
Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин.
Під час богослужіння духовенство та віряни піднесли спільну молитву за Україну, її захисників і захисниць, за хворих та поранених, медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, військових капеланів і всіх людей, яких торкнулися випробування війни.
Детальніше...

Сьогодні Свята Церква вшановує пам'ять святих першоверховних апостолів Петра і Павла.Таких різних за характером, походженням і життєвим шляхом, але однакових у любові до Христа та у вірному служінні Його Церкві.

Апостол Петро, Кіфа, що означає «камінь», був одним із дванадцяти апостолів і одним із найближчих учнів Спасителя. Його гаряча та палка віра неодноразово проходила через випробування. Саме Петро намагався йти по воді назустріч Христу, але, засумнівавшись, почав тонути. Саме він тричі зрікся Господа, але після Воскресіння тричі відповів Христові: «Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе». Своїм життям він довів щирість цих слів і прийняв мученицьку смерть, якої колись так боявся заради свого Учителя.

Апостол Павло був ученим фарисеєм і ревним гонителем ранньої Церкви. Але дорогою до Дамаска його життя змінилося назавжди. Зустріч із воскреслим Христом осліпила його тілесно, щоб він прозрів духовно. Через молитву Ананії він повернув собі зір і став одним із найбільших проповідників Євангелія. Той, хто переслідував християн, сам став готовим віддати життя за Христа. У Римі він прийняв мученицьку смерть через усікновення голови, майже одночасно з апостолом Петром.

Детальніше...
28 червня 2026 року, у Неділю 4-ту після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі міста Житомира була звершена Божественна Літургія святителя Іоана Золотоустого.
Богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні кліриків Житомирсько-Овруцької єпархії — ієрея Максима Роговця та ієрея Арсенія Майки.
Після читання Святого Євангелія на потрійній єктенії були піднесені особливі молитви та прохання за мир в Україні, українських воїнів, хворих і поранених, лікарів та медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, військових капеланів і всіх, хто проходить через важкі випробування війною.
Під час богослужіння вірні мали можливість приступити до Таїнств Сповіді та Святого Причастя.
Детальніше...

У нашому житті серед безлічі турбот і щоденної рутини, яка інколи повністю нами володіє, нам може здаватися, що все проходить повз нас. Ми живемо в постійному русі, але не завжди помічаємо головне, присутність Бога і ближніх поруч із нами.

Сьогодні у недільному Євангелії ми чуємо про чудо. Воно сталося з тим, хто, можливо, не очікував негайної відповіді, але все одно звернувся до Христа з проханням не заради себе, а заради іншого.

Римський сотник, воїн який мав владу, авторитет і матеріальне забезпечення. Він був людиною, від якої залежали інші, і сам, здавалося б, ні від кого не залежав. Та попри це він приходить до Христа з проханням про зцілення свого слуги.

Детальніше...
Scroll to top