Дорогі наші сестри у Христі – парафіянки наших громад, сестри-черниці, наші матері й бабусі, наші співробітниці, всі жінки-християнки! Сердечно вітаю всіх вас зі святом жінок-мироносиць – нашим православним жіночим святом!

Ви – справжні жінки-мироносиці сучасності, бо за покликанням, за волею серця наслідуєте їхню віру, виявляєте любов і турботу до ближніх та робите так багато повсякденних, потрібних і добрих справ, що неможливо уявити, як би все існувало без вашого піклування та уваги.

Нинішнє свято нагадує і привертає увагу до важливої і світлої ролі жіноцтва у нашому житті, до сили віри, вірності, щирості, любові, служіння. Приклад жінок-мироносиць показує, що Господь не очікує від нас чогось надприродного, того, що виходить за межі нашої здатності, наших можливостей. Мироносиці робили те, що могли, в умовах, у яких опинилися – робили щиро, з любов’ю, самовіддано.

Детальніше...

Нехай святий Юрій допоможе нашим воїнам перемогти російських загарбників, щоби благословенний мир повернувся на українську землю, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Христос воскрес!

Найперше у нинішній святковий день, коли Церква вшановує великомученика Юрія Переможця, хочу привітати громаду цього чудового храму, названого на його честь, із малим ювілеєм – десятиліттям від часу освячення. Храм цей унікальний для Житомира і України як за своєю архітектурою, що відтворює обриси грузинських церков, так і за поєднанням у житті цієї громади грузинських та українських традицій. Він є видимим свідченням того, як тісно переплетені історичні долі двох наших християнських народів, яким довелося протягом століть виборювати своє право бути незалежними, а також захищати свою духовну ідентичність.

Детальніше...

У день памʼяті святого великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня 2026 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив Божественну літургію у Свято-Георгіївському храмі міста Житомира з нагоди його 10-ліття.
Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви співслужили митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин та запрошене духовенство.

Детальніше...
12 квітня 2026 року, у день великого і світлого свята Воскресіння Христового, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира урочисто була звершена Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого.
Святкове богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця. Храм був наповнений вірянами, які з радістю і благоговінням прийшли розділити пасхальну радість спільної молитви.
Під час богослужіння особливо зворушливою стала потрійна єктенія, у якій підносилися додаткові прохання за мир в Україні, за українське військо, за хворих і поранених, лікарів та медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, капеланів і всіх, хто нині проходить важкі випробування війною. У ці хвилини вся громада єдналася в щирій молитві, просячи у Воскреслого Христа сили, надії та перемоги добра.
Детальніше...

Велика п’ятниця – найскорботніший день для всіх християн. Бо саме цього дня Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Понтієм Пилатом Господа нашого Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, поховання Його тіла в гробі, Його зішестя в пекло для довершення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя.

У Страсну п’ятницю, яка є особливо суворим постовим днем року, віруючі намагаються зовсім не споживати їжі.

У Велику п’ятницю літургії не буває, бо в цей день Сам Господь приніс Себе у жертву. Натомість служаться Царські часи: на них не тільки відтворюється історія євангельських подій, які звершилися в цей день, але й із зіставлення старозавітних пророцтв та новозавітних читань докладно розкривається християнський догмат про наше спасіння хресною смертю Месії.

Детальніше...
Увечері, 9 квітня 2026 року, у Великий Четвер, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира було звершено особливе богослужіння з читанням 12 Страсних Євангелій.
Це глибоко зворушливе богослужіння присвячене спогаду святих і спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Під час читання Євангелій вірні з запаленими свічками молитовно переживають останні години земного життя Спасителя — від Таємної Вечері до Його розп’яття і поховання. Кожне Євангеліє відкриває перед нами глибину Божої любові та жертви заради спасіння людства.
Детальніше...
У тишині сьогоднішнього дня, Свята Церква ставить перед нами спомин Тайної Вечері, яку звершив Господь дві тисячі років тому – вечері, у якій вже стільки поколінь об’єднуються навколо спільної Чаші, навколо Христа. І ми стоїмо там не як глядачі, а як учасники. Спаситель знає про Свої страждання і про зраду одного з учнів, але все одно звершує Пасху, важливу для юдейського народу. Він не поводиться як учителі того часу: бере умивальницю і миє ноги кожному учневі. У домах шанованих людей цю роботу виконували раби, але Христос стає на коліна перед усіма, навіть перед тим, хто Його зрадить. Він робить це тихо, без показу, але з великою силою любові.
Під час трапези Господь відкриває учням, що Його Хресна смерть – це Новий Завіт із Богом. Біля Ісуса за столом апостоли всі різні: у кожного свій характер, свій шлях, своя зустріч із Христом. І водночас у кожному з них можна впізнати себе: ми теж гарячі, слабкі, обіцяємо і не витримуємо, стоїмо поруч із Христом і водночас віддаляємося від Нього. Але відтепер є щось спільне – вони стають учасниками Його Царства, і ми покликані йти тим самим шляхом. Христос нікого не обділяє, навіть тих, хто ще не готовий зрозуміти, що приймає.
Апостоли ще не до кінця усвідомлюють, що саме приймають від Христа, але ті, хто готовий, приймають. Він показує, що любов не відступає, навіть коли знає про зраду, слабкість і страх. Любов Бога до творіння – це любов, яку ми маємо наслідувати: тиху, непомітну, але всепроникаючу, яка не боїться бути зраненою і йде до кінця. І в цьому служіння, в цьому миті смирення Христос показує, що справжня велич – у простоті і готовності бути поруч.
Євхаристія – це не просто подяка. Коли ми причащаємося Тіла і Крові Спасителя, ми робимо вибір: залишитися з Ним такими, як ми є – слабкими й непостійними, або піти. Сьогодні Христос знову простягає Чашу і дивиться не на натовп, а в серце кожного, тихо питаючи: ти зі Мною чи підеш. І страшно не те, що ми слабкі, а те, що можемо тихо встати – і піти. Але кожен раз, коли ми обираємо залишитися, ми стаємо ближче до Нього, ближче до того Царства, про яке Він говорить, і ближче до любові, яка не відступає.
Scroll to top