У Великий четвер, як і в будь-який інший святковий чи духовно визначний день, можна і потрібно робити те, що приносить добро і благо вам та ближнім, звершувати достойні та богоугодні справи. Водночас не варто, наприклад, примножувати забобони, вигадувати і приписувати якісь надприродні прояви звичайним предметам, тим більше здійснювати «магічні ритуали» тощо – бо це гріх.У народній традиції Великий четвер називають Чистим, часто акцентуючи на необхідності прибирання помешкань, миття вікон, дверей, прання тощо. Але це не впливає на очищення власної душі, що є надважливим як для людини, так і для Церкви. Сварячись, наказуючи та змушуючи когось до ретельного прибирання, не здобуваєш душевних благ і користі. Водночас, якщо ці домашні справи приносять людині заспокоєння і втіху – шкоди в них точно немає.
Народну традицію прибирати у домівках та випікати паски саме у Великий четвер можна вивести з євангельських подій останніх днів життя Спасителя, про які Церква згадує в цей день.
Найперше, в четвер відбулася Тайна вечеря, під час якої Ісус Христос встановив Таїнство Святого Причастя (Євхаристії). До цієї вечері учні теж готувались певним чином: «Ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік… І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску» (Лк. 14: 12 – 13, 15 – 16). Тобто, в той четвер світлиця була прибрана, старозавітна паска була приготована… Водночас Біблія не містить прямих заборон пекти паски та готувати страви до великоднього столу в інші дні або хоча би натяків про те, що інакше вони «не вийдуть» чи будуть «неправильними». Священне Писання також згадує, як після Тайної вечері, встановивши Таїнство Євхаристії, Ісус Христос омив ноги апостолам. Ця дія дуже символічна, і суть її не в дотриманні гігієни тіла, а у виявленні глибокого смирення і любові до людей, у прикладі не шукати влади, а слугувати одне одному. Тому для віруючих християн досить дивно звучать заклики обов’язково умитися чи скупатися до сходу сонця у Великий четвер, що є явним забобоном.
Прибирання, готування, купання, умивання тощо – всі ці дії можуть бути цілком корисними, якщо вони не підміняють головного: прагнення зустріти свято з чистою душею, відкритою для Бога. Поставте Бога на перше місце у свій календар, робіть всі заплановані справи з Богом у серці – і тоді все буде в порядку, буде логічно і зрозуміло, у свій потрібний і найкращий для цього час.
І не забувайте, що у Великий четвер окрім літургії ранком - ввечері звершується особливий чин спогаду Страстей Христових, коли послідовно читаються 12 уривків з Євангелія про останні години перед смертю Спасителя: про судилище в Синедріоні та у Пилипа, знущання над Месією, Його розпʼяття і поховання у гробі. Ця служба є неповторною, тому ніякі справи, навіть добрі, не повинні стати причиною, щоби пропустити її.
Завершуючи сорокаденний піст і вступаючи в ще суворіший час – Страсну седмицю, готуючись до світлого свята Воскресіння Христового, Свята Церква згадує воскресіння праведного Лазаря. Лазар, брат Марії та Марфи, був другом Спасителя. Коли Господь почув звістку про його смерть –Він заплакав. Він не залишився осторонь людського болю, але був поруч, співпереживав, розділив їхню скорботу. І саме там, де, здавалось, уже панує смерть, Христос являє життя – і кличе: «Лазарю, вийди!» 
Приходячи у храм, ми зустрічаємося з двома речами: з тишею Божого дому, яка огортає кожного з нас, і з нашими ближніми – тими, хто так само входить у цю тишу і, як і ми, шукає у ній щось особливе.
