15 листопада 2024 року, Свята Православна Церква за своїм богослужінням молитовно вшановує і прославляє преподобного Паїсія Величковського.
У цей день правлячий архієрей Житомирсько-Овруцької єпархії – преосвященний єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій відзначив день свого Небесного покровителя.
З цієї нагоди у головному храмі м. Житомира – Свято-Михайлівському кафедральному соборі було звершено Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого, яку очолив єпископ Паїсій у співслужінні запрошених архієреїв: архієпископа Луганського і Старобільського Лаврентія; архієпископа Хмельницького і Шепитівського Павла та єпископа Чернівецького і Буковинського Феогноста.
Заговини – це останній день перед початком багатоденного посту, коли ще можна споживати скоромну їжу. Скоромна – від даньослов’янського слова «скрамъ», що означало «жир, масло». Отже, скоромна їжа – це така, яка у своєму складі має плоть або продукти життєдіяльності теплокровних тварин, наприклад: молоко, яйця, сир, м’ясо тощо.Таким чином, заговини – це день перед постуванням, «за» день до говіння. Говіння – це термін, який вживається у православному богослужбовому побуті на позначення певного стриманого образу поведінки віруючих під час посту. Це слово грецькою «εὐλάβεια» (евлавіа) означає обережність, страх, боязкість, благоговіння. А його походження виводять до індоєвропейського корня «хава», що означав «благоговійне принесення жертви».
В час війни, випробування, ворог роду людського диявол хоче посіяти страх в людські серця. Цим страхом він сковує, блокує дії людини. Через страх ми можемо приймати неправильні рішення, робити помилки.
У сьогоднішню неділю евангелист Лука пригадує чудесне оздоровлення нещасного чоловіка, якого опанували злі духи. Гадаринські люди боялися цього біснуватого, який одягався в лахміття, не жив у хаті, а блукав полями-лісами, а найчастіше на цвинтарі поміж гробами знаходив собі пристановище. Дико накидався він на людей, тому вже здалека обминали його.
