Сьогодні Свята Церква вшановує пам’ять великої угодниці Божої – святої славної і всехвальної великомучениці Варвари.

Варвара жила у кінці ІІІ ст., була дочкою відомої і багатої людини на ім’я Діоскор. Батько Варвари був фанатичним язичником і намагався виховувати свою дочку у ідолопоклонстві. В юності Варвара увірувала в Єдиного Істинного Бога, пізнала Христа Життєдавця та прийняла святе хрещення.

Дуже скоро батько дізнався, що його дочка стала християнкою. І те, що відбулося далі, не піддається жодній уяві. Батько запалився страшною злістю до своєї доньки. На очах батька його улюблена донька, за його згодою і за його ініціативою, Варвару віддали на страшні муки і страждання. Її тіло рвали металевими кігтями, різали на шматки, били воловими жилами, розтирали понівечені місця шерстю. Варвара переносила нестерпні страждання. Але ніщо не могло зламати духу і сили віри Варвари. Великомучениця прийняла мученицький вінець від свого рідного батька, який власноруч відсік їй голову.

У VІ столітті мощі святої великомучениці були перенесені до Константинополя. У ХІІ ст. дочка візантійського імператора Олексія Комніна, княжна Варвара, одружуючись з київським князем Михаїлом Ізяславовичем перевезла їх до Києва. Мощі великомучениці перебували у Свято-Михайлівському монастирі, а потім у ХХ ст. їх перенесли до Володимирського собору, де вони перебувають і тепер.

Святу Варвару шанують у всьому світі: православні і католики. До неї моляться, щоб позбавитися несподіваної і наглої смерті. Вона є покровителькою і заступницею гірників і всіх людей, які працюють на небезпечних професіях і умовах.

ДЖЕРЕЛО

Scroll to top