Ця жінка, подвиг якої Свята Церква прирівняла до апостольського, іменуючи її рівноапостольною, великою мірою визначила долю України-Руси, назавжди пов’язавши її з європейською християнською цивілізацією. І хоча понад тисячоліття відділяє нас від часу земного життя святої Ольги, але й нині ми користуємося з добрих плодів її служіння – Богу й людям.

Княгиня Ольга була першою християнкою на великокняжому престолі Києва, мудро правила могутньою державою впродовж 17 років. Історики й до сьогодні сперечаються над багатьма сторінками її біографії, але це й не дивно, адже вона жила у далекому Х столітті. Але незмінно одне: прийнявши християнську віру, завдячуючи своїй мудрості, сміливості й рішучості, вона піднесла авторитет і своєї особи, і своєї країни в очах Візантії та й усього тогочасного християнського світу.

Що ми знаємо про святу Ольгу, велику княгиню Київську:
• Її ім'я не слов՚янське, як це може сприйматися тепер, а варязьке: Гельґа (Хельга) зі скандинавського означає «свята».
• 903 року Ольга стала княгинею. На історичну ж арену вона вийшла в 945-му, після трагічної загибелі свого чоловіка, князя Ігоря. Оскільки спадкоємець – син Святослав – на той час був малолітнім, то княгиня Ольга стала його регентом (опікункою) і прийняла управління державою Київською. Так на чолі нашої держави стала жінка.
• Охрещена княгиня Ольга не пізніше 955 року, отримавши ім’я Олена. Цю подію відзначають як визначну не лише вітчизняні літописні джерела, а й іноземні, хоча й до сьогодні історики сперечаються щодо конкретної дати і місця її хрещення.
• За однією з версій, найближчим дорадником княгині був священик Григорій, який у 954 році охрестив її в церкві пророка Іллі, яка вже була на той час у Києві. За іншою версією, вона хрестилася в столиці Візантійської імперії Царгороді, де була з пошаною прийнята імператором Костянтином VII Багрянородним і Патріархом Феофілактом.
• За переданням, вона збудувала першу церкву в ім’я святого Миколая на Аскольдовій могилі, а також дерев’яний храм Святої Софії в Києві. Вона багатьох киян навернула у християнство, але сина свого, Святослава, не змогла. Натомість посіяла благодатне зерно християнської віри в душу свого внука святого князя Володимира, який пізніше піднесе християнство на визначальний рівень для великої держави – України-Руси.
Упокоїлась княгиня Ольга 969 року, заповідаючи не творити тризни над собою (язичницького обряду), а поховати її за християнським звичаєм у храмі святого Миколая, що на Аскольдовій могилі. Тіло княгині залишалося нетлінним, і в 1007 році її онук Володимир переніс мощі святої до Десятинної церкви, де її було поховано в кам’яному саркофазі. Під час нападу монголів мощі святої Ольги сховали під руїнами Десятинної церкви. Митрополит святитель Петро (Могила), відбудовуючи 1635 року невелику церкву на місці Десятинної, віднайшов мощі святої Ольги, де вони зберігалися до XVIII ст. За рішенням Синоду Російської Церкви, їх переховали, але місце нікому не відоме.
Про рівноапостольну княгиню Київську Ольгу Константинопольський Патріарх говорив: «Блаженна ти в роді твоєму, бо вподобала світло християнської віри і позбулася темряви язичеської. Благословлятимуть тебе сини руські аж до останнього їхнього роду». Свята рівноапостольна княгине Ольго, моли Бога за нас!

Джерело