У Євангелії про святу рівноапостольну Марію Магдалину згадано лише в кількох епізодах – але кожен сповнений великої суті, вирізняючи святу мироносицю з-поміж інших послідовників Христових. Свята Марія Магдалина стала взірцем жертовної любові – любові, що сильніша за страх, любові, що втішає та вказує дорогу до Світла, яка підносить і сповнює сили та вічного блаженства.

 Марія Магдалина послідувала за Спасителем після зцілення від одержимості сімома бісами (Лк. 8: 2), і відтоді стала ревною Його ученицею. На відміну від багатьох апостолів, що розбіглися у страху після затримання Ісуса Христа, вона слідувала за Ним: стояла під хрестом на Голгофі разом із Богоматір’ю та апостолом Іоаном, бачила Його смерть і свідчила Його поховання.

Дорогі брати і сестри!

Слава Ісусу Христу!

Цього недільного дня маємо можливість через роздуми над читанням з 12-ої глави Послання апостола Павла до Римлян звернути увагу на низку чеснот, до втілення яких у власному житті повинен прагнути всякий християнин.

Найперша з них – смирення. У початкових віршах цієї глави апостол настановляє: «За даною мені благодаттю, кожному з вас кажу: не думайте про себе більше, ніж треба думати; але думайте скромно, в міру віри, яку Бог приділив кожному» (Рим. 12:3). «Думайте про себе скромно, не більше, ніж треба» – застерігає святий Павло, бо знає, що корінь усіх гріхів – гординя. Тому і смирення, як чеснота, яка протистоїть гордині, є такою важливою.