ПЕРШЕ ПОСЛАHHЯ ДО КОРИНФ’ЯН СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА
зачало 140, VIII, 8-IX, 2
Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нiчого не здобуваємо; чи не їмо, нiчого не втрачаємо. Однак бережiться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немiчних. Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищi, то совiсть його, як немiчного, чи не наверне i його їсти iдоложертовне?
Сказав Господь притчу оцю: один чоловік мав двох синів. Ісказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. Іпішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. Івін радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Читання з Євангелія, яке ми чуємо цього недільного дня, продовжує наше приготування до Великого посту – часу добровільної стриманості, посилених молитви та покаяння. Коротка притча про митаря і фарисея та їхню молитву в храмі – всього лише п’ять віршів 18-ї глави Євангелія від апостола Луки – дає нам багато настанов у тому, до чого треба прагнути, а чого остерігатися в своєму духовному житті.
Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар. Фарисей, ставши, так про себе молився: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, неправедні, перелюбники, або як цей митар. Пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
20 лютого 2021 року у Житомирі згадували події Революції Гідності 2014 року та вшановували пам’ять Героїв Небесної Сотні.
Єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій звершив заупокійне богослужіння біля стіни пам’яті Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира.
