Завтра, 20 липня 2025 року, Церква вшановує пророка Божого Іллю — великого пророка молитви, вогняної ревності та вірності істинному Богові.

Святий Ілля жив у часи духовного занепаду, але не злякався виступити проти неправди й ідолопоклонства. Його слово було «як вогонь», а молитва мала силу зупиняти і повертати дощ.
«І став Ілля, пророк, як вогонь, і слово його палало, немов смолоскип» (Сир. 48, 1).
«Ілля був людиною, подібною до нас, і молився ревно...» (Як. 5,17).

У час, коли за нашу ідентичність точиться боротьба, ми особливо гостро відчуваємо потребу повертатися до витоків – до того джерела, з якого починається наш духовний шлях, наш історичний вибір, наша єдність. Завтра ми відзначаємо 1037-му річницю Хрещення України-Руси – подію, яка стала джерелом нашої духовної ідентичності, основою культури й державності, шляхом, що вивів наш народ із темряви язичництва до світла Христової істини.

Цей вибір не був лише релігійним. Це був вибір цінностей, напряму для розвитку, моделі суспільства, де на перше місце вийшли гідність, любов, співчуття, свобода та світло правди. Ми не просто прийняли віру – ми вкорінили її у своїй мові, культурі, державності, у способі мислення і будівництві майбутнього.

13 липня 2025 року, в п’яту Неділю після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира було звершено Божественну літургію святителя Іоана Золотоустого. Богослужіння очолив клірик Житомирсько-Овруцької єпархії ієрей Олексій Ковтонюк.
Під час служби підносилися особливі молитовні прохання за мир в Україні, за воїнів-захисників, поранених, полонених, медиків, волонтерів, біженців, капеланів та весь багатостраждальний український народ.
Віряни мали можливість очистити душу в Таїнстві Сповіді та приступити до Святого Причастя — з’єднання з Христом у Його Тілі й Крові.

Постать святої рівноапостольної княгині Ольги (у святому Хрещенні вона носила імʼя Олена) – одна з найважливіших і найвпливовіших у нашій історії. Вона стала символом мудрості, сили й непохитної волі, очолюючи Київську державу впродовж 17 років – від загибелі свого чоловіка князя Ігоря до повноліття їхнього сина Святослава, батька Володимира Великого.
Церква вшановує княгиню Ольгу як рівноапостольну святу, адже її подвиг визначив не лише хід історії Київської держави, України-Руси, а й духовне майбутнє всього українського народу. Прийнявши християнство у свідомому віці після смерті чоловіка, приблизно у 955 році, вона заклала продовжила справу закладення основ європейської християнської традиції на наших землях. Цю подію фіксують не лише вітчизняні, а й іноземні джерела, хоча досі історики дискутують про точне місце та дату її хрещення.