На 26 жовтня за новоюліанським календарем припадає день вшанування пам՚яті великомученика Димитрія Солунського, тож субота перед цією датою традиційно є Димитрівською поминальною суботою. Традиція ця має давнє коріння і вважається, що вона зʼявилася ще у Кирило-Мефодійвський час разом з поширенням пошанування серед слов’ян великомученика Димитрія. Ця традиція як притаманна Київській Митрополії підтверджується і джерелами могилянської доби.

У всіх храмах сьогодні звершується Панахида, і Церква по-особливому поминає всіх від віку спочилих християн, наших рідних і знайомих, тих, хто завершив свій земний шлях.

Святий великомученик Димитрій (від грецького Δημήτριος, Дімітріос) був сином таємних християн і походив з міста Солуня (звідси Солунський). Нині це сучасні Салоніки в Греції. Батько Димитрія був воєводою цього міста і жив в часи, коли царі-язичники підняли на християн жорстоке гоніння, тож відкрито сповідувати християнство він не міг. В юному віці батьки таємно хрестили Димитрія і виховували його у християнський вірі.

Коли Димитрій став повнолітнім, батьки померли, залишивши йому своє майно. А цар Максиміліан, покликавши до себе нащадка воєводи Солунського і дізнавшись про розум та хоробрість у боях цього юнака, вирішив призначити молодого Димитрія правителем землі Солунської, водночас наказавши очистити її від «нечестивих християн», караючи їх на смерть.

Цей святий стільки доброго і важливого зробив для історії нашого народу, нашої давньої держави, для історії Церкви, для утвердження нашої рідної мови, що в день його пам’яті відзначаємо державне свято, День української писемності та мови.

Преподобний Нестор Літописець вважається першим київським істориком та письменником. Родом він із Києва, та й все своє життя після чернечого постригу (який прийняв у 1073 році) прожив тут, у Києво-Печерському монастирі. Він вважається автором чи упорядником «Повісті минулих літ», яка вирізняється літературно-філософським осмисленням історії українського народу. Історія Руси-України викладена тут як важлива та невід'ємна частина світової історії.

Сила віри – це свідомий акт людської волі, коли людина дає згоду на дію Творця щодо неї самої, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

У сьогоднішньому читанні з Євангелія ми маємо відразу два приклади звершення Спасителем чудес. Господь зціляє жінку, яка дванадцять років не могла знайти лікування для своєї хвороби. А потім Він так само через чудо повертає до життя померлу дочку Іаїра. Що поєднує ці два чуда?

Їх поєднує глибина людської віри, яка відкриває шлях для Божої дії. Адже в обох випадках чудо стається не лише тому, що так хоче Господь. Воно стається також завдяки тому, що так хоче людина.