Постать святої рівноапостольної княгині Ольги (у святому Хрещенні вона носила імʼя Олена) – одна з найважливіших і найвпливовіших у нашій історії. Вона стала символом мудрості, сили й непохитної волі, очолюючи Київську державу впродовж 17 років – від загибелі свого чоловіка князя Ігоря до повноліття їхнього сина Святослава, батька Володимира Великого.
Церква вшановує княгиню Ольгу як рівноапостольну святу, адже її подвиг визначив не лише хід історії Київської держави, України-Руси, а й духовне майбутнє всього українського народу. Прийнявши християнство у свідомому віці після смерті чоловіка, приблизно у 955 році, вона заклала продовжила справу закладення основ європейської християнської традиції на наших землях. Цю подію фіксують не лише вітчизняні, а й іноземні джерела, хоча досі історики дискутують про точне місце та дату її хрещення.

29 червня 2025 року, в Неділю 3-тю після П’ятдесятниці, Православна Церква урочисто вшановує пам’ять святих першоверховних апостолів Петра і Павла — стовпів віри, які, попри свою різність, стали єдиними в служінні Христу.
У цей день настоятель Свято-Георгіївського храму м. Житомира, протоієрей Павло Ядчишин, очолив Божественну літургію з нагоди храмового свята в селі Пушкарі Чортківського району, Тернопільської області. Разом із ним молився священник місцевої громади — протоієрей Володимир Гільтай.

29 червня 2025 року, в Неділю 3-тю після П’ятидесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія з нагоди дня пам’яті святих першоверховних апостолів Петра і Павла.
Це одне з великих християнських свят, яке особливо шанується в Православній Церкві. Апостоли Петро і Павло — дві визначні постаті раннього християнства — через різний життєвий шлях прийшли до єдиної мети: вірного служіння Христу. Їхнє життя стало свідченням істинної віри, мужності та самопожертви, а їхня мученицька смерть — вінцем апостольського служіння.

29 червня Православна Церква урочисто вшановує пам’ять святих першоверховних апостолів Петра і Павла — стовпів Христової Церкви, які стали прикладом живої віри, мужності, самопожертви та невтомного служіння Богові.

Святий апостол Петро, колишній рибалка з Галилеї, був покликаний самим Христом стати ловцем людей (Мф. 4,19). Хоча він тричі зрікся Христа у годину Його страждань, щирим покаянням і вірністю до кінця свого життя він довів глибину своєї любові. Петро став першим серед апостолів, хто голосно засвідчив віру у Воскреслого Господа.

Апостол Павло, раніше Савл, — гонитель християн — після дивного навернення на дорозі до Дамаска став ревним благовісником Євангелія. Його слова, листи й місіонерські подорожі стали духовним фундаментом для багатьох християнських громад. Павло до кінця свого життя залишався вірним Христу, за що також прийняв мученицьку смерть.