Сьогодні ми святкуємо Різдво одного з найбільших серед народжених жінками – Хрестителя Господнього Іоана, того, хто став гласом у пустелі та приготував шлях Христові.

Його народження принесло праведним Захарії та Єлизаветі велику радість. Але ця радість від самого початку поруч із випробуванням. Ангел звіщає благу вість Захарії, Єлизавета приймає привітання від Марії, і вже в цих подіях видно, що життя Предтечі не буде простим.

Іоан народився на пів року раніше Спасителя. Ще від дитинства йому довелося ховатися від гонінь Ірода. Його батько, священник Захарія, був убитий у храмі, бо не відкрив, де перебуває син.

У нашому житті серед безлічі турбот і щоденної рутини, яка інколи повністю нами володіє, нам може здаватися, що все проходить повз нас. Ми живемо в постійному русі, але не завжди помічаємо головне, присутність Бога і ближніх поруч із нами.

Сьогодні у недільному Євангелії ми чуємо про чудо. Воно сталося з тим, хто, можливо, не очікував негайної відповіді, але все одно звернувся до Христа з проханням не заради себе, а заради іншого.

Римський сотник, воїн який мав владу, авторитет і матеріальне забезпечення. Він був людиною, від якої залежали інші, і сам, здавалося б, ні від кого не залежав. Та попри це він приходить до Христа з проханням про зцілення свого слуги.