Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Ми звикли вже до цього звернення, коли в середовищі Церкви називаємо одне одного братами і сестрами. І як у багатьох життєвих звичках, у цій ми можемо не відразу побачити глибокий сенс та богословське її значення. Два читання, які ми чуємо сьогодні з Нового Завіту – апостольське та євангельське – нагадують нам про те, чому саме так називаємо одне одного. Вони допомагають нам краще зрозуміти сенс такого іменування, а через розуміння – наповнювати звичну для нас форму належним змістом.
За звичайним слововжитком братами і сестрами називають тих, хто народився від тих самих батька й матері. В ширшому значенні ці іменування використовують і для інших родичів – зведених чи двоюрідних братів та сестер. Чим більше між людьми ступенів спорідненості – тим більш далеким вважається родинний зв’язок. Відтак, коли осіб відділяють не лише ступені спорідненості, але й різниця у поколіннях, люди зазвичай не відчувають і не підтримують зв’язку, хоча насправді залишаються належними до одного роду.

