Коли через кілька днів Ісус знову прий­шов до Капернаума, пішла чутка, що Він у домі. Зразу ж зібралося багато людей, так що вже не вміщалися біля дверей, і Він говорив їм слово. І при­йшли до Нього з розслабленим, якого несли четверо. І, не маючи можливости наблизитись до Нього через народ, розкрили покрівлю дому, де Він був, і, розібравши її, спустили постіль, на якій лежав розслаблений. Ісус, побачивши віру їхню, говорить розслабленому: чадо, відпускаються тобі гріхи твої.

Були там деякі з книжників, що сиділи і помиш­ляли в серцях своїх: чому Цей так богохулить? Хто може прощати гріхи, крім одного Бога? Ісус, відразу зрозумівши духом Своїм, що вони так помишляють у собі, сказав їм: навіщо так помишляєте в серцях ваших? Що легше – сказати розслабленому: прощаються тобі гріхи? Чи сказати: встань, візьми постіль свою і ходи? Та щоб ви знали, що Син Людський має владу на землі відпускати гріхи, – говорить розслабленому: тобі кажу: встань, візьми постіль твою та йди до дому твого. Він зараз же встав і, взявши постіль, вийшов перед усіма, так що всі дивувались і прославляли Бога, кажучи: ніколи ще такого ми не бачили.