Святий Іоан — це постать, яка стоїть на межі двох Завітів. Він — останній пророк Старого і перший свідок Нового Завіту. Той, хто ще в утробі матері зустрівся з Христом і зрадів Йому. Той, хто готував людство до пришестя Спасителя.
Його народження стало справжнім чудом. Захарія та Єлисавета — літні, праведні, благочестиві — довгі роки не мали дітей. Але Господь почув їхню молитву. І через Архангела Гавриїла сповістив про народження сина — Предтечі, що стане гласом, волаючого в пустелі: «Готуйте путь Господню!»

У цій родині теж було Благовіщення. І також була зустріч із Богородицею. І коли Марія прийшла до Єлисавети, та вигукнула «Благословенна Ти між жінками, і благословенний плід утроби Твоєї! І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене? Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй».(Лк. 1:42–44).
Іоан — пророк посту, пустелі, правди. Він жив не для себе. Все його життя — це «менше мене, більше Христа». Він говорив: «Йому належить рости, а мені умалятися». (Ін. 3:30). І навіть смерть свою прийняв мужньо — за правду.
Бо Предтеча навчає бути голосом совісті. У світі, де легко мовчати, він вибирає говорити. У світі, де зручно пристосуватись, він вибирає стояти прямо. У світі, де багато шуму — він мовчить і молиться.
Різдво Іоана — це не лише спогад. Це заклик!Очистити стежки свого серця. Приготувати місце Христу. Навчитися мовчати перед Богом і говорити Його Слово до світу.
Нехай через молитви святого Іоана Предтечі наші серця знову стануть вільними для Бога. Щоб Він міг прийти — і залишитися.

ДЖЕРЕЛО