Сьогодні в Україні, як і в багатьох інших державах, відзначають День батька. Але в нашій країні не буде веселих пікніків, змагань чи інших гучних святкувань дітлахів із татусями. Через війну, яку веде проти нашого народу російський агресор, українські батьки (та й матері) змушені на фронті захищати своїх і чужих дітей, змушені жертвувати своїм здоров’ям і життям заради інших. І в цьому – найвища їхня самопожертва, свідчення істинної любові, звершення місії захисту і турботи про своїх ближніх, про свій рід і край.

На жаль, дуже багато українських дітей втратили батьків, але вони сьогодні згадають їх в молитві, зі сльозами на очах і пекучою тугою в серці, бо на землі їхніх татусів вже немає, їх забрала війна, їх вбили росіяни, або ж їх здолала хвороба. Світла і вічна їм пам՚ять.
Багато українських батьків нині перебувають в полоні на чужині, ледь зносячи катування, знущання, приниження і великі душевні страждання. Чи не єдине, що зігріває їхнє серце, – це мрія побачити своїх дітей, свою родину, і ця надія, ця любов додає їм сил, в ній вони черпають терпіння і бажання жити далі, дочекатися повернення додому.
Багато батьків після серйозних поранень і ампутацій разом зі своїми дітьми вчаться наново тримати ложку в руці чи в протезі, ходити, розмовляти. А деякі батьки разом зі своїми синами і доньками в цю хвилину пліч-о-пліч несуть службу в українському війську.
Дорогі українські татусі! Нехай Господь оберігає вас і ваші родини. Наша Церква щодня підносить за вас молитви і підтримує ваші родини, які з нетерпінням чекають на кожного з вас. Сил вам, віри і здоров’я! Ніколи не втрачайте надії, не падайте духом, не зневірюйтесь! Будьте добрим, надійним і люблячим прикладом для своїх дітей! І нехай Отець Небесний благословляє вас і зміцнює на життєвому шляху!

ДЖЕРЕЛО