30 листопада 2024 р., у день пам'яті святого апостола Андрія Першозваного у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена святкова Божественна літургія святого Іоана Золотоустого. Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин. Під час богослужіння виголошувалися додаткові прохання за мир в Україні, українське військо, всіх покалічених і поранених, полонених, волонтерів, біженців, капеланів та всіх людей України. Після причастя вірних, в кінці богослужіння настоятель храму звернувся до вірних зі словом проповіді.

Сьогодні ми вшановуємо пам'ять святого апостола Андрія Першозваного, першого, хто почув заклик Спасителя і з радістю пішов за Ним. Саме Андрій, почувши слова Ісуса: "Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей" (Мт. 4:19), залишив усе й став Його учнем. Його приклад надихає нас на вірність Христу та готовність виконувати Його волю в нашому житті.
Життя святого апостола було сповнене трудів і подвигів заради проповіді Євангелія. Особливо важливо для нас, українців, те, що Андрій Першозваний приніс Благу Звістку на землі, які сьогодні є територією України. За переданням, він побував у Києві, поставив хрест на дніпровських горах і прорік: "На цих горах засяє благодать Божа, і буде велике місто".
Ця місія апостола Андрія на наших землях є для нас доказом особливого Божого промислу щодо нашого народу. Це нагадує нам, що ми — народ Божий, який має особливе покликання серед інших народів. Однак, як у церковній, так і в світській сфері, часто недооцінюється роль апостола Андрія в нашій історії. Ми повинні не лише вшановувати його пам’ять, але й свідомо плекати духовну спадщину, яку він залишив нам.
У Посланні до Євреїв є слова, які сьогодні звучать особливо актуально: "Пам'ятайте наставників ваших, які звіщали вам слово Боже; дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру" (Євр. 13:7). Ці слова закликають нас не лише пам’ятати, але й втілювати у життя ту віру, якою жили наші святі попередники.
Апостол Андрій, як і святий князь Володимир, є тими наставниками, які вказують нам шлях до Бога, до правди й свободи. У часи війни, коли наша країна переживає важкі випробування, ми маємо ще більше усвідомлювати своє покликання як народу Божого. Шануючи апостола Андрія, ми зміцнюємо свою віру, свою єдність і свою надію на перемогу — не лише на полі бою, але й у духовній боротьбі.
Нехай пам'ять про апостола Андрія буде для нас джерелом сили й натхнення. Слідуймо його прикладу віри, любові та жертовності, щоб у нашому житті засяяла слава Божа!
Амінь.

 

 

  

  

Scroll to top