Святий Климент Олександрійський, велич і значення мученика описує такими словами: “Мученик дає подвійне свідчення: про себе, що він зі справжньою вірністю вірі стоїть при Богові; проти свого противника, що він недаремно наступає на того, що непохитний у любові; для Господа, що в його науці знаходиться Божа переконлива сила, яку навіть боязнь смерті не може перемогти ”.

Із „Життя святих” ми можемо дізнатися короткий опис життя - великомученика Димитрія Солунського.

Святий Димитрій був християнським мучеником, який жив у другій половині III століття у місті Солунь та був вихований з дитинства у святій вірі. Після смерті батька цісар Максиміліян зробив його проконсулом. Займаючи високий уряд святий Димитрій відкрито визнавав Христову віру та був її апостолом. Справа в тому, що головним обов'язком Димитрія було захищати свою область від зовнішніх ворогів, але імператор зажадав від нього також, щоб він винищував християн. Димитрій замість цього став викорінювати язичницькі звичаї, а язичників навертати до Христової віри.

Згодом, імператору донесли про Димитрієві діла і його було ув’язнено. Християнський юнак Нестор відвідав Димитрія у в'язниці, і Святий благословив його на єдиноборство з Лієм. Зміцнюваний Богом, Нестор здолав гордого гладіатора й кинув його на списи воїнів. У 306 році Димитрій загинув мученицькою смертю в час Діоклетіанового переслідування християн у Далмації.

Мощі святого Димитрія перенесли до міста Солуня в Македонії. На його честь там збудували церкву. Як високого царського достойника – проконсула, мешканці стали вшановувати святого Димитрія у місті Солунь. Неодноразово, через заступництво мученика місто рятувалось від противників та голоду.

Здавна шанували великомученика Димитрія на українських землях. До початку 70-х років ХІ століття відноситься заснування Димитрівського монастиря в Києві відомого потім як Свято-Михайлівський Золотоверхий монастир. У 1197 р. великий князь Всеволод Юрійович одержав у дар із Солуні ікону святого великомученика, написану на дошці з його труни, і його сорочку. Дошка також була мироточивою, а миро було цілющим. Згодом ця ікона була вивезена з Києва до Володимира.

ДЖЕРЕЛО