Сьогодні, 26 вересня, Київська Православна Богословська академія вшановує свого небесного покровителя та молитовного заступника – святого апостола і євангелиста Іоана Богослова, на честь якого у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі було освячено трапезний (академічний) храм.

Весь великий і святий дух, апостола і євангелиста Іоана Богослова, виявився у беззавітній, відданій до самопожертвування любові до Христа Спасителя. Щойно він почув покликання до апостольського служіння – відразу ж залишив усе земне, мирське і цілком віддався своєму Божественному Вчителю, невідступно слідуючи за Ним всюди і слухаючи Його Божественні слова.

Він єдиний з апостолів безстрашно послідував за своїм Божественним Наставником, прийшов на Голгофу, співчував Йому і молився з Ним Небесному Отцю. І на Голгофі Іоан один і єдиний; тут вище за нього, тобто ближча до хреста одна Матір Ісусова і його! Саме тут він удостоївся прийняти останній заповіт Спасителя: бути сином для Божої Матері.

Любов апостола Іоана допомогла йому швидше за інших обранців повірити у Воскресіння Спасителя, а потім і впізнати Його при появі на Тіверіадському морі. Не ослабла любов апостола до Христа і після Його Вознесіння. Цією силою любові до Христа пройняті усі священні писання святого апостола.

Апостол Іоан прожив більше ста років. Він на багато років пережив інших очевидців Господа, довго залишаючись єдиним живим свідком земних шляхів Спасителя. Коли настав час відходу апостола Іоана до Господа, він віддалився за межі Ефеса з сімома своїми учнями і звелів приготувати для себе в землі хрестоподібну могилу, в яку ліг, сказавши учням, щоб вони засипали його землею. Учні з плачем цілували свого улюбленого наставника, але, не наважуючись не послухатися, виконали його веління. Вони закрили обличчя святого платом і закопали могилу. Дізнавшись про це, решта учнів апостола дійшла місця його поховання і розкопала могилу, але нічого в ній не знайшли.

ДЖЕРЕЛО