Пам’ять. Це те, що залишається з нами впродовж життя про людей, з якими ми спілкувалися, ділили радісні моменти й знаходили підтримку у скорботах. У кожного є ті, кого вже немає поруч, але чиї слова, вчинки й любов назавжди залишилися в нашому серці. Це наші рідні, близькі, друзі, люди, які виховували нас, навчали й допомагали ставати тими, ким ми є сьогодні. І хоча земне життя людини має свій кінець, любов до неї не зникає. Сьогодні, у Димитрівську поминальну суботу, Свята Церква підносить молитви за всіх, хто відійшов у вічність.
Ми вже не можемо зустріти їх, почути їхній голос чи розповісти про те, що відбувається в нашому житті. Але можемо звертатися до Господа з молитвою за їхні душі, просити Його простити їм гріхи, упокоїти їх і сподобити Царства Небесного. Наша любов до тих, хто відійшов, продовжує жити в пам’яті та молитві за них.
Ми не знаємо всього, що відбувається з людиною після смерті, але віримо в милосердя Боже й довіряємо Йому тих, кого любимо. Воскресінням Христовим смерть переможена, і тому наша надія не закінчується перед обличчям смерті. Ми молимося за померлих, просячи Господа явити їм Свою милість, адже саме до Нього звертаємося з надією на життя вічне.

Сьогодні пом’янімо у своїх молитвах наших батьків і матерів, братів і сестер, духовних отців і наставників, друзів та всіх, хто залишив слід у нашому житті. Згадаймо й наших воїнів, які полягли за віру, за Україну та наш народ. За кожним із них стоїть людське життя, історія, любов і родина. Нехай Господь упокоїть душі полеглих і подасть утіху всім, хто переживає біль розлуки.
Пам’ятаймо тих, від кого отримали життя, любов і знання, хто був поруч із нами й допомагав нам у житті. Не забуваймо їх у своїх молитвах, бо навіть коли вже не можемо бути поруч із людиною, ми можемо доручати її Господу, просячи Його милосердя до її душі.
Нехай Господь упокоїть душі всіх від віку спочилих рабів Своїх у місці світлому, у місці квітучому, у місці спокійному, де немає болю, ні скорботи, ні зітхання, але життя безкінечне.

ДЖЕРЕЛО