12 У ті дні Ісус зійшов на гору помолитися і пробув усю ніч у молитві до Бога. 13 Коли ж настав день, покликав учеників Своїх і обрав з них дванадцятьох, яких назвав апостолами: 14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова та Іоана, Филипа та Варфоломія, 15 Матфея та Фому, Якова Алфеєвого та Симона, званого Зилотом, Іуду Якового та 16 Іуду Іскаріотського, який потім став зрадником. 17 І зійшовши з ними, Він став на рівному місці; також багато учеників Його і безліч народу з усієї Юдеї та Єрусалима, з приморських місць Тирських і Сидонських, 18 що прийшли послухати Його і зцілитися від недуг своїх, також і ті, що страждали від нечистих духів, — і зцілялися. 19 І весь народ намагався доторкнутися до Нього, бо від Нього виходила сила і зціляла всіх. 

Повчання:
Це Євангеліє показує нам дуже важливу послідовність у житті Христа: перед важливим рішенням Він молиться. Ісус усю ніч перебуває в молитві до Отця, а вже потім обирає апостолів.
Для нас це простий, але дуже важливий урок: не поспішаймо приймати важливі рішення без Бога. Часто ми спочатку вирішуємо, робимо по-своєму, а вже потім просимо Бога благословити наші дії. Христос показує інший шлях — спочатку молитва, а потім дія.
Серед дванадцяти були різні люди: Петро, Фома, Матфей, Симон Зилот, а навіть Іуда, який згодом став зрадником. Це нагадує нам, що Бог кличе людей різних характерів і здібностей. Але кожен має зробити свій вибір — залишитися вірним Богові чи відійти від Нього.
І народ ішов до Христа, бо від Нього виходила сила, яка зцілювала. Сьогодні ми також можемо приходити до Нього зі своїми болями, страхами, хворобами та переживаннями.
Тому головна думка цього Євангелія проста: якщо хочемо правильно діяти — починаймо з молитви; якщо шукаємо сили — приходьмо до Христа; якщо отримали Його покликання — залишаймося Йому вірними.