Криниця Якова є одним із найвідоміших місць, згаданих у Святому Євангелії. Саме тут відбулася зустріч Спасителя із самарянкою. Місце, яке було важливим для багатьох поколінь, стало місцем живої розмови людини з Богом.

Для нас шоста година, згадана в Євангелії, це полудень. Самарянка прийшла, щоб набрати води, але біля криниці побачила іншого чоловіка. Ось криниця, але Спаситель без відра. Вона дивується, адже Він сидить біля криниці без посуду для води.

Та вже по мові самарянка розуміє, що з нею говорить юдей. І ще більше дивується, що Він просить у неї води, адже для «палкого» юдея говорити із самарянами було принизливо.

Живу воду, яку Господь запропонував їй, самарянка спершу сприйняла буквально, як і багато інших людей. Але Христос поступово відкриває їй правду. І тоді самарянка вже не думає про тілесну спрагу. Вона ставить те питання, яке було однією з головних духовних причин ворожнечі між юдеями та самарянами: де потрібно поклонятися Богу?

Ось самарянка почула правду вже про саму себе, і їй стала не так важлива вода. Вона залишає свій глек і поспішає до міста, щоб сказати людям, Кого вона зустріла. Перебуваючи в Сихемі, самаряни увірували вже не лише через слова жінки, а через те, що самі почули Спасителя.

І ця зустріч біля криниці стала не просто розмовою про воду. Людина, яка прийшла в полудень до криниці, щоб набрати води, повернулася вже з іншою спрагою та з іншою радістю. Бо лише Господь може дати ту живу воду, після якої людська душа більше не прагне темряви, а шукає Бога.

ДЖЕРЕЛО