
Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!
Неодноразово у Євангелії ми знаходимо приклади того, як Спаситель звершував у суботи чудеса, чим викликав обурення серед фарисеїв та інших надмірних ревнителів батьківських передань. Адже виконання заповіді про освячення суботнього дня було одним з наріжних каменів юдейської релігійної традиції та практики. Формальне дотримання приписів суботнього спокою було для багатьох дуже важливою видимою ознакою дотримання всього Закону Мойсеєвого. Відтак видиме порушення цих приписів, які склалися протягом багатьох століть – сприймалося як відступлення від повелінь Божих.
Заповідь про суботу подано серед десяти головних заповідей, які читаємо у книзі Вихід: «Пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй [у них] усякі справи твої, а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх; бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його» (Вих. 20:8-11).