Сьогоднішнє Євангеліє розповідає нам, як Ісус Христос, сповнений співчуття і милосердя, чу­десно розмножив хліб та рибу, щоб наситити тисячі голодних людей, які в захопленні слухали його благовість. Йдеться про випадок, який описав євангелист Матфей і цей випадок непідвладний нашому розумінню. Ми ніколи не зустрічали такого в своєму житті та у власному досвіді. Ми не могли подумати, що з п’ятьох невеликих хлібів можуть бути насичені кілька наших теперішніх сіл – п’ять тисяч людей, не рахуючи дітей і жінок. Це означало, що їх було щонайменше вдвічі більше. Десять тисяч людей Господь наситив лише п’ятьма хлібами. В той момент це було безпосереднім свідченням того, що Господь є Бог, того що ця Людина не є сином теслі, але це Правдивий Господь, Який прийшов для того, щоб дати нам основне, чого ми потребуємо – дати нам вічне життя, а наше теперішнє життя наповнити справжнім сенсом.
Здійснивши це чудо Господь наш Ісус Христос, як правдивий Бог і правдива Людина, показав нам це чудо не для того, щоб здивувати нас, але для того, щоб дійсно проявити свою любов, проявити співчуття до тих людей, котрі вже зголодніли, і наситити їх, дати їм те, що їм найбільше потрібно було в цей час.

Сьогодні відзначається свято, яке закріпилося в Церкві майже десять століть тому. Свято Винесення чесних древ животворчого Хреста Господнього було встановлене на згадку звичаю, коли 1 серпня, на початку місяця, який через спекотну погоду сполучався у давній час із поширенням хвороб, у столиці Східної Римської імперії, в Константинополі, з великою урочистістю виносити частину Хреста Господнього для всенародного поклоніння і звершення перед ним молебнів.
Велика частка святого Хреста, віднайденого в Єрусалимі в IV столітті матір’ю імператора Костянтина Великого рівноапостольною Оленою, зберігалася в Царгороді серед святинь імператорської родини. І саме цього дня, яким розпочинається останній місяць церковного року – серпень – з великою честю Хрест, в який була вкладена ця частка Животворчого Древа, виносили спочатку в храм Святої Софії, де звершувалось водосвяття, а потім для молитви і вшанування народом протягом двох тижнів цю святиню урочистою процесією носили по Константинополю. Потім її ховали назад до імператорського палацу.

20 липня Церква вшановує святого пророка Іллю. Його життя описано у старозавітних книгах (3 Цар. 17–19; 4 Цар. 1–2; Сир. 48; 1 Мак. 2:58), згадується у Новому Заповіті. Під час Преображення Господнього Ілля розмовляв зі Спасителем на горі Фавор (Мф.17:3; Мк. 9:4; Лк. 9:30). За церковним переданням, він буде предтечею Другого Пришестя Христа.

З юних літ Ілля присвятив себе Єдиному Богові; покликаний до пророчого служіння, став ревним сповідником істинної віри і благочестя.

У той час (ІХ ст. до н. е.) ізраїльський народ відійшов од віри своїх отців і поклонявся язичницьким богам. Особливо дбала за ідолопоклонство дружина царя Ахава Єзавель. Поклоніння Ваалу привело ізраїльтян до повного морального занепаду. Бачачи загибель свого народу, Ілля просив Ахава покаятися і навернутися до Істинного Бога. Цар не послухав його. Тоді Ілля передрік, що протягом трьох років не буде ні дощу, ні роси на землі, а посуха припиниться тільки після його молитви. І дійсно, небо закрилося, народ страждав від нестерпної спеки й нестачі їжі.