У день памʼяті святого великомученика Георгія Побідоносця, 23 квітня 2026 року, Блаженнійший Митрополит Київський і всієї України Епіфаній звершив Божественну літургію у Свято-Георгіївському храмі міста Житомира з нагоди його 10-ліття.
Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви співслужили митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин та запрошене духовенство.

Детальніше...
12 квітня 2026 року, у день великого і світлого свята Воскресіння Христового, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира урочисто була звершена Божественна Літургія святого Іоана Золотоустого.
Святкове богослужіння очолив настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця. Храм був наповнений вірянами, які з радістю і благоговінням прийшли розділити пасхальну радість спільної молитви.
Під час богослужіння особливо зворушливою стала потрійна єктенія, у якій підносилися додаткові прохання за мир в Україні, за українське військо, за хворих і поранених, лікарів та медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, капеланів і всіх, хто нині проходить важкі випробування війною. У ці хвилини вся громада єдналася в щирій молитві, просячи у Воскреслого Христа сили, надії та перемоги добра.
Детальніше...

Велика п’ятниця – найскорботніший день для всіх християн. Бо саме цього дня Церква згадує неправедне осудження Синедріоном і Понтієм Пилатом Господа нашого Ісуса Христа, Його страждання, розп’яття на хресті, поховання Його тіла в гробі, Його зішестя в пекло для довершення там перемоги над смертю і визволення душ, які з вірою чекали Його пришестя.

У Страсну п’ятницю, яка є особливо суворим постовим днем року, віруючі намагаються зовсім не споживати їжі.

У Велику п’ятницю літургії не буває, бо в цей день Сам Господь приніс Себе у жертву. Натомість служаться Царські часи: на них не тільки відтворюється історія євангельських подій, які звершилися в цей день, але й із зіставлення старозавітних пророцтв та новозавітних читань докладно розкривається християнський догмат про наше спасіння хресною смертю Месії.

Детальніше...
Увечері, 9 квітня 2026 року, у Великий Четвер, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира було звершено особливе богослужіння з читанням 12 Страсних Євангелій.
Це глибоко зворушливе богослужіння присвячене спогаду святих і спасительних Страстей Господа нашого Ісуса Христа. Під час читання Євангелій вірні з запаленими свічками молитовно переживають останні години земного життя Спасителя — від Таємної Вечері до Його розп’яття і поховання. Кожне Євангеліє відкриває перед нами глибину Божої любові та жертви заради спасіння людства.
Детальніше...
У тишині сьогоднішнього дня, Свята Церква ставить перед нами спомин Тайної Вечері, яку звершив Господь дві тисячі років тому – вечері, у якій вже стільки поколінь об’єднуються навколо спільної Чаші, навколо Христа. І ми стоїмо там не як глядачі, а як учасники. Спаситель знає про Свої страждання і про зраду одного з учнів, але все одно звершує Пасху, важливу для юдейського народу. Він не поводиться як учителі того часу: бере умивальницю і миє ноги кожному учневі. У домах шанованих людей цю роботу виконували раби, але Христос стає на коліна перед усіма, навіть перед тим, хто Його зрадить. Він робить це тихо, без показу, але з великою силою любові.
Під час трапези Господь відкриває учням, що Його Хресна смерть – це Новий Завіт із Богом. Біля Ісуса за столом апостоли всі різні: у кожного свій характер, свій шлях, своя зустріч із Христом. І водночас у кожному з них можна впізнати себе: ми теж гарячі, слабкі, обіцяємо і не витримуємо, стоїмо поруч із Христом і водночас віддаляємося від Нього. Але відтепер є щось спільне – вони стають учасниками Його Царства, і ми покликані йти тим самим шляхом. Христос нікого не обділяє, навіть тих, хто ще не готовий зрозуміти, що приймає.
Апостоли ще не до кінця усвідомлюють, що саме приймають від Христа, але ті, хто готовий, приймають. Він показує, що любов не відступає, навіть коли знає про зраду, слабкість і страх. Любов Бога до творіння – це любов, яку ми маємо наслідувати: тиху, непомітну, але всепроникаючу, яка не боїться бути зраненою і йде до кінця. І в цьому служіння, в цьому миті смирення Христос показує, що справжня велич – у простоті і готовності бути поруч.
Євхаристія – це не просто подяка. Коли ми причащаємося Тіла і Крові Спасителя, ми робимо вибір: залишитися з Ним такими, як ми є – слабкими й непостійними, або піти. Сьогодні Христос знову простягає Чашу і дивиться не на натовп, а в серце кожного, тихо питаючи: ти зі Мною чи підеш. І страшно не те, що ми слабкі, а те, що можемо тихо встати – і піти. Але кожен раз, коли ми обираємо залишитися, ми стаємо ближче до Нього, ближче до того Царства, про яке Він говорить, і ближче до любові, яка не відступає.
У Великий четвер, як і в будь-який інший святковий чи духовно визначний день, можна і потрібно робити те, що приносить добро і благо вам та ближнім, звершувати достойні та богоугодні справи. Водночас не варто, наприклад, примножувати забобони, вигадувати і приписувати якісь надприродні прояви звичайним предметам, тим більше здійснювати «магічні ритуали» тощо – бо це гріх.
У народній традиції Великий четвер називають Чистим, часто акцентуючи на необхідності прибирання помешкань, миття вікон, дверей, прання тощо. Але це не впливає на очищення власної душі, що є надважливим як для людини, так і для Церкви. Сварячись, наказуючи та змушуючи когось до ретельного прибирання, не здобуваєш душевних благ і користі. Водночас, якщо ці домашні справи приносять людині заспокоєння і втіху – шкоди в них точно немає.
Народну традицію прибирати у домівках та випікати паски саме у Великий четвер можна вивести з євангельських подій останніх днів життя Спасителя, про які Церква згадує в цей день.
Найперше, в четвер відбулася Тайна вечеря, під час якої Ісус Христос встановив Таїнство Святого Причастя (Євхаристії). До цієї вечері учні теж готувались певним чином: «Ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо. І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік… І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам. І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску» (Лк. 14: 12 – 13, 15 – 16). Тобто, в той четвер світлиця була прибрана, старозавітна паска була приготована… Водночас Біблія не містить прямих заборон пекти паски та готувати страви до великоднього столу в інші дні або хоча би натяків про те, що інакше вони «не вийдуть» чи будуть «неправильними». Священне Писання також згадує, як після Тайної вечері, встановивши Таїнство Євхаристії, Ісус Христос омив ноги апостолам. Ця дія дуже символічна, і суть її не в дотриманні гігієни тіла, а у виявленні глибокого смирення і любові до людей, у прикладі не шукати влади, а слугувати одне одному. Тому для віруючих християн досить дивно звучать заклики обов’язково умитися чи скупатися до сходу сонця у Великий четвер, що є явним забобоном.
Прибирання, готування, купання, умивання тощо – всі ці дії можуть бути цілком корисними, якщо вони не підміняють головного: прагнення зустріти свято з чистою душею, відкритою для Бога. Поставте Бога на перше місце у свій календар, робіть всі заплановані справи з Богом у серці – і тоді все буде в порядку, буде логічно і зрозуміло, у свій потрібний і найкращий для цього час.
І не забувайте, що у Великий четвер окрім літургії ранком - ввечері звершується особливий чин спогаду Страстей Христових, коли послідовно читаються 12 уривків з Євангелія про останні години перед смертю Спасителя: про судилище в Синедріоні та у Пилипа, знущання над Месією, Його розпʼяття і поховання у гробі. Ця служба є неповторною, тому ніякі справи, навіть добрі, не повинні стати причиною, щоби пропустити її.
5 квітня 2026 року, у Неділю шосту Великого посту — свято Входу Господнього в Єрусалим (Вербну неділю), у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна Літургія святителя Іоана Золотоустого. Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин.
Під час богослужіння підносилися особливі молитви за мир в Україні, за українське військо, хворих і поранених, лікарів і медичних працівників, полонених, волонтерів, біженців, капеланів та всіх, хто проходить важкі випробування війною.
Детальніше...
Scroll to top