Сила віри – це свідомий акт людської волі, коли людина дає згоду на дію Творця щодо неї самої, – Митрополит Епіфаній

Дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

У сьогоднішньому читанні з Євангелія ми маємо відразу два приклади звершення Спасителем чудес. Господь зціляє жінку, яка дванадцять років не могла знайти лікування для своєї хвороби. А потім Він так само через чудо повертає до життя померлу дочку Іаїра. Що поєднує ці два чуда?

Їх поєднує глибина людської віри, яка відкриває шлях для Божої дії. Адже в обох випадках чудо стається не лише тому, що так хоче Господь. Воно стається також завдяки тому, що так хоче людина.

Цей святий стільки доброго і важливого зробив для історії нашого народу, нашої давньої держави, для історії Церкви, для утвердження нашої рідної мови, що в день його пам’яті відзначаємо державне свято, День української писемності та мови.

Преподобний Нестор Літописець вважається першим київським істориком та письменником. Родом він із Києва, та й все своє життя після чернечого постригу (який прийняв у 1073 році) прожив тут, у Києво-Печерському монастирі. Він вважається автором чи упорядником «Повісті минулих літ», яка вирізняється літературно-філософським осмисленням історії українського народу. Історія Руси-України викладена тут як важлива та невід'ємна частина світової історії.

Святий великомученик Димитрій (від грецького Δημήτριος, Дімітріос) був сином таємних християн і походив з міста Солуня (звідси Солунський). Нині це сучасні Салоніки в Греції. Батько Димитрія був воєводою цього міста і жив в часи, коли царі-язичники підняли на християн жорстоке гоніння, тож відкрито сповідувати християнство він не міг. В юному віці батьки таємно хрестили Димитрія і виховували його у християнський вірі.

Коли Димитрій став повнолітнім, батьки померли, залишивши йому своє майно. А цар Максиміліан, покликавши до себе нащадка воєводи Солунського і дізнавшись про розум та хоробрість у боях цього юнака, вирішив призначити молодого Димитрія правителем землі Солунської, водночас наказавши очистити її від «нечестивих християн», караючи їх на смерть.

На 26 жовтня за новоюліанським календарем припадає день вшанування пам՚яті великомученика Димитрія Солунського, тож субота перед цією датою традиційно є Димитрівською поминальною суботою. Традиція ця має давнє коріння і вважається, що вона зʼявилася ще у Кирило-Мефодійвський час разом з поширенням пошанування серед слов’ян великомученика Димитрія. Ця традиція як притаманна Київській Митрополії підтверджується і джерелами могилянської доби.

У всіх храмах сьогодні звершується Панахида, і Церква по-особливому поминає всіх від віку спочилих християн, наших рідних і знайомих, тих, хто завершив свій земний шлях.

1 жовтня 2023 р., клірик Житомирсько-Овруцької єпархії ієрей Максим Роговець звершив Божественну літургію у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира з нагоди свята Покрова Персвятої Богородиці.

Після прочитання Святого Євангелія ієрей Максим Роговець звернувся до вірних зі словом проповіді.

26 вересня, Православна Церква вшановує пам’ять святого апостола і євангелиста Іоана Богослова.

Апостол Іоан був улюбленцем Спасителя за свою жертовну любов і велику чистоту. Після свого покликання апостол не розлучався з Господом і був одним із трьох учнів, яких Господь особливо наблизив до Себе.

Апостол Іоан слідував за Господом, коли Його, зв’язаного, вели з Гефсиманського саду на суд беззаконних первосвящеників Анни і Каяфи, він же знаходився у дворі архієрейському під час допиту свого Божественного Вчителя і невідступно слідував за Ним Хресним шляхом. Біля підніжжя Хреста він плакав разом із Божою Матір’ю і почув звернені до Неї з висоти Хреста слова розп’ятого Господа: «Жінко, ось син Твій» і до нього: «Це Мати твоя» (Ін.19: 26-27). З цього часу апостол Іоан, як люблячий син, дбав про Пресвяту Діву Марію і служив Їй до Її Успіння, нікуди не відлучаючись з Єрусалиму.

30 липня 2023 р. в Неділю 8-му після П'ятдесятниці, у Свято-Георгіївському храмі м. Житомира була звершена Божественна літургія. Очолив богослужіння настоятель храму протоієрей Павло Ядчишин у співслужінні клірика Житомирсько-Овруцької єпархії ієрея Максима Роговця.