Євангеліє від Луки, 17, 12-19 

12 Одного разу, коли Ісус входив в одне село, зустріли Його десять чоловік прокажених, які зупинилися віддалік. 13 І вони гучним голосом говорили: Ісусе, Наставнику, помилуй нас. 14 Побачивши їх, Він сказав їм: підіть покажіться священикам. І коли вони йшли, очистилися. 15 Один же з них, побачивши, що зцілився, повернувся, гучним голосом прославляючи Бога, 16 і припав лицем до ніг Його, віддаючи Йому хвалу; і це був самарянин. 17 Тоді Ісус сказав: чи не десять очистилися? Де ж дев’ять? 18 Чому вони не повернулися віддати славу Богові, тільки іноплемінник цей? 19 І сказав йому: встань, іди; віра твоя спасла тебе.

________________________________________________ТЛУМАЧЕННЯ ЄВАНГЕЛІЯ______________________________________________________

Блаженний Феофілакт Болгарський -Тлумачення Євангелія від Луки, 17, 12-19. З уривку Євангельського читання кожен може пізнати, що нікому ніщо не перешкоджає догодити Богу, хоч би він був із проклятого роду, але тільки б мав добру волю. Ось «десять людей прокажених» зустріли Ісуса, коли Він мав увійти до одного міста. Вони зустріли Його поза містом, бо оскільки вважалися нечистими, і ї не дозволялося жити разом з усіма (Лев. 13, 46). Вони зупинилися «вдалині», ніби соромлячись уявної своєї нечистоти і не сміючи наблизитися в тій думці, що й Ісус їх буде цуратися так само, як інші робили. Вони викрикують і просять милості. За місцем вони стояли вдалині, але молитвою стали поблизу. Бо Господь близький до всіх, хто Його закликає в істині (Пс. 144, 18). Вони просять милості не як від простої людини, але як від такої, яка вища за людину. Ісус наказує прокаженим, щоб вони пішли і показались священникам. Бо священники згідно закону Мойсея оглядали таких, і від них ці приймали рішення, чи чисті вони від прокази, чи ні (Лев. 13). Священники знали, як визначити невиліковну проказу. Коли хтось захворів на проказу, потім видужав, священники оглядали, і їм приносили дар, який наказано в Законі. Тому прокаженні мали обов’язково з’явитися до священника. Наказ їм піти до священників вказував на те, що вони стануть чистими. Вони могли засумніватися, але не засумнівалися. Тому й сказано, що вони, йдучи дорогою, очистились. Але із десяти чоловік дев'ять, хоч вони були й ізраїльтяни, залишилися невдячними. А самарянин, хоч був і чужого роду, повернувся і висловив свою вдячність. Це для того, щоб ніхто з язичників не впадав у відчай, і ніхто з тих, що походять від святих предків, цим не хвалився. Це диво натякає і на спільне спасіння, що було приготовлено для всього роду людського. Десять прокажених позначають всю природу людську, прокажену злістю, що носить на собі неподобство гріха, що живе за нечистоту свою поза містом небесним і далеко від Бога. Це саме віддалення далеко від Бога клопотало про милість. Тому Ісус Христос схилився вилікувати тих, хто перебував в такому положенні. І хоча Він вилікував усю прокажену природу, втілившись і скуштувавши смерть за кожну людину, проте юдеї, незважаючи на те, що з боку Господа очищені від усіх нечистот прокаженого гріха, виявилися невдячними і не звернули від суєтного свого шляху, щоб дати славу Спасителю Богу, тобто повірити Йому, що Він, істинний Бог, який виявив бажання зазнати найтяжчих страждань. Отже, вони Втіленого та Розп'ятого не визнали Господом слави. А язичники, народ чужий, визнав того, хто їх очистив, і прославили Його вірою, що Бог стільки людинолюбний і сильний, що заради нас прийняв на Себе крайнє безчестя, що становить справу людинолюбства, і, прийнявши безчестя, ніякої шкоди не зазнав у Своєму єстві, що являє собою могутність Бога. Зцілені десять, а подяку воздав тільки один. Хіба не така пропорція тих хто отримав дарування від Бога. Є навіть такі які запитують навіщо Бог дав життя, краще б нас не було. Бог дав життя людині, щоб вона була у вічному блаженстві. Бог дав людині життя, як подарунок, безкоштовно. Також Бог наділив людину усім, що може їй допомогти увійти Царство Боже. Людина є відповідальною у тому чи вона попрацює в справі спасіння. Хтось може дорікнути сказавши, що терпить кривду, хвороби, біди, але потрібно знати і розуміти, що все з переліченого також має відношення до справі спасіння людської душі. Потрібно потерпіти. Навіть якщо прийшлося б терпіти все життя, то це дрібниця якщо порівняти з вічним і щасливим життям у Царстві Небесному. Ми часто більше думаємо про теперішнє, а потрібно думати про те, що Господь приготував для нас в майбутньому. Повинні думати про те, щоб стати достойними до вічного і щасливого життя з Богом. Коли так будемо жити, всі біди та випробування зможемо легко подолати, а з самих уст наших ніколи не буде зупинятися подяка Богові.