Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа — це одне з дванадесятих свят, присвячених ключовим подіям євангельської історії. Це перехідне свято: його дата залежить від дати святкування Великодня. Завжди святкується в четвер шостого тижня (седмиці), на сороковий день, після Великодня.
У цей день ми згадуємо події, що відбулися через сорок днів після того, як Ісус Христос був розіп’ятий на Хресті і Воскрес. У день Вознесіння Господь зібрав апостолів у Віфанії, на горі Елеон. Христос благословив їх і — як був, у плоті — вознісся на небо.

Господь вознісся з тієї гори, де проводив ночі в молитві, де зрадив Його Юда, звідки починався Його голгофський шлях. Він вознісся, бо повинен приготувати місце для нас: «Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14:2). Ісус був піднесений «вище за всі небеса» Своєю Божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а Божественними почестями («І покрила хмара скинію зібрання, і слава Господня наповнила скинію» – Вих. 40:34).
Окремим торжеством Вознесіння стало тільки наприкінці IV століття. Раніше ця подія згадувалася під час циклу П'ятидесятниці. Вперше про святкування Вознесіння на сороковий день після Великодня йдеться в «Апостольських постановах», які датуються приблизно 380 роком. Ще в середині IV століття мати імператора Костянтина Великого рівноапостольна Єлена спорудила на Оливній горі храм на честь Вознесіння. У 614 році він був зруйнований персами. Але й нині там служать Божественну літургію в день Вознесіння Господнього.

Scroll to top