З сьогоднішнього Євангельського читання з такою силою і ясністю випливає те, що формує християнина, що характеризує його і що є чужим для нього.

Християнин це людина, яка від Бога навчилася любити так, як на землі ніхто любити не може.

Христос нам говорить: якщо ви будете любити тих, хто вас любить, - чим ви відрізняєтесь від інших? Якщо ви будете давати тим, від яких ви очікуєте щоб то не було відповіді, - чим ви відрізняєтеся від язичників? Любіть ворогів ваших, добро робіть тим, хто вас ненавидить, давайте, не чекаючи нічого взамін, і тоді ви будете подібні до вашого Небесного Отця, Який дає і для невдячних і для злих.

Християнин відрізняється від інших, не богослужінням, не тим, як він зовні молиться, не якою би то не було зовнішньою формою, а внутрішнім змістом, богоподібністю до своєї любові, і поза цим немає християнина.

Святий Єфрем Сірин говорить: Не вміщай своєї молитви в одні слова, нехай все твоє життя, всяка твоя дія буде богослужінням... - тобто прославлянням Бога і служінням Богові. Євангеліє говорить про те саме: нехай люди бачать ваші діла і прославлять Отця вашого, Небесного ... Нехай наше життя буде служінням Богові, Який став людиною, служінням посильним, непереможним, ні з чим не порівнянною любов'ю до людей, для того, щоб у холодний, потемнілий, чужий для Бога світ знову принести любов незбагненну, ту любов, яку людина сама в собі не знаходить, але до якої вона може уподібнитися і причаститися.

Приймімо ці слова Христові до серця. Не благочестя робить християнина, а любов, не ті чи інші вчинки роблять християнина, а любов, - але любов особлива, любов, подібна до Божої, любов, яка готова йти на будь-які жертви і себе і свого для того, щоб іншому стало світло і щоб життя увійшло в його життя.

Якщо будемо так жити, то ми знайдемо шлях і до молитви, і до поклоніння Богові, бо Він буде рідний, бо бесіда з Ним буде природна, тому що ми будемо єдині духом з Тим, Хто є Дух Животворчий, бо Сам Господь Дух Святий у наших серцях буде невимовними зітханнями підносити молитви наші до Бога, і зробить нас дітьми Божими в тому сенсі, який нам дозволить Його, Господа, назвати Отцем, ставши живими членами Тіла Христового.

Без цього - нарізно, порізно - ми не християни, без цього наша громада - не християнська громада. А ми покликані бути Христовими, один одного приймати, як нас прийняв Христос. А на землі ми покликані бути перед усіма явленням того, що може зробити Бог з людьми, які Йому повірять і віддадуться в Його руки, щоб Він з них зробив спільноту, подібну до таємничої Троїчної спільноти – до Бога Єдиного в Святій Тройці.

Джерело

Scroll to top