Скільки разів ви чули фразу: «Ех ти, Фома невіруючий», і, можливо, навіть ображалися, якщо вас так називали, коли не могли у чомусь переконати, змусити у щось повірити. 19 жовтня Свята Церква вшановує пам’ять одного із 12 найближчих учнів Господа Ісуса Христа – апостола Фоми. Тож ми хочемо розповісти, чому у виразі «Фома невіруючий» немає для людини нічого образливого.

По-перше, варто зауважити, що апостол Фома не був невіруючим. Він повірив Ісусу Христу ще тоді, коли вперше почув проповідь Спасителя. Натомість у Фоми було інше невір’я, яке святі отці називають «благим невір’ям», яке вчить дечому особливому – не вірити сліпо, бездумно, а вірити розумно, ставлячи запитання, переконуючись, відшуковуючи істину. В Євангелії говориться, що апостол Фома спершу не повірив Христовому Воскресінню, доки не «прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 26 – 29).

Цей приклад є важливим, оскільки закликає нас здобувати тверду віру, яка народжується від подолання всяких сумнівів. Церква не забороняє нам сумніватися, ставити питання та шукати на них відповіді.

До речі, згадаймо, що інші апостоли теж не відразу повірили Воскресінню Господа Ісуса Христа, коли про це їм сповістили жінки-мироносиці. Апостоли увірували після того, як побачили Воскреслого Спасителя на власні очі і переконалися, що Він мав після Воскресіння не уявну, примарну плоть і на ній залишилися сліди від розп‘яття. Фома хотів мати такі самі свідчення, що їх мали інші апостоли раніше. Цілком природно, що апостоли шукали та прагнули відповідей. Не відкидали, не заперечували, а шукали – і знайшли їх!

Тож, не потрібно боятися сумнівів. Вони зовсім не означають втрати віри. Ні! Церква саме тому й показує нам приклад апостола Фоми та його благе невір’я. Це не те невір’я в Бога, якого нам потрібно боятися і за яке було би соромно. Прикладом апостола Фоми Церква пояснює: якщо ти сумніваєшся, значить ти думаєш, отже, в тебе духовні та розумові процеси працюють правильно. Але вони завжди мають увінчуватися твердою і діяльною вірою: апостол Фома до самої мученицької смерті проповідував Слово Боже, заснувавши багато християнських громад.

Тож не бійтеся думати, ставити запитання – у Бога та Церкви Христової є відповіді на абсолютно всі запитання, які можуть виникнути в людини.

Джерело