У Старому Завіті пророки відкривали ізраїльському народу Господню волю. І коли настала повнота часу, то останній старозавітній пророк, сказав : «гряде Сильніший за мене слідом за мною, Якому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його»(Мк.1,7), ці слова лунали із уст Іоана Хрестителя. Народ слідував на Йордан, щоб послухати цього великого праведника, який закликав: «покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне» (Мф.3,2).

Святий Іоан Хреститель відкрито сповіщав істину, і не боявся докорити навіть правителю Галілеї Іроду, званому Антипою, який був сином старшого Ірода І Великого за наказом, якого було вбито вифлиємських немовлят. Законною дружиною Ірода була дочка Арефи, царя аравійського, яку він прогнав. І всупереч закону взяв собі за дружину Іродіаду, яка була жінкою його брата Филипа.

Коли Іродіада почула слова докорів від Іоана Хрестителя запалала злобою та гнівом, і шукала слушної нагоди, як би його вбити, та не мала такої влади. І тому, постійно підмовляла і провокувала на це Ірода, але він шанував пророка і боявся народу, щоби не було заворушення.

Та ревнитель закону Божого і викривач людських гріхів не мовчав, а перед усіма людьми викривав Ірода, кажучи: – «Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого». І через це, за наказом Ірода, Іоана Предтечу кинули до в’язниці.

Вдень свого народження цар справляв вечерю для вельмож, начальників та старійшин. Під час бенкету дочка Іродіади так догодила усім присутнім танцем, що сп’янілий Ірод вигукнув : «Проси у мене чого хочеш», і поклявся що віддасть і до половини царства свого. І дівчина за намови своєї матері зажадала голову Іоана Хрестителя. Цар, який не очікував таке почути, не бажаючи порушити свою клятву віддав наказ пролити невинну кров. Кат негайно рушив до в’язниці, де відсік голову Іоану Хрестителю, і приніс на блюді давши розпусній танцівниці, а вона віддала своїй матері.

Прийнявши мученицьку смерть, святий пророк Іоан, передував Господу Ісусу Христу у пеклі, де благовістив про Бога, Який явився у плоті і порадував святих праотців.

На згадку про цю подію Церквою встановлений строгий піст як вираз скорботи християн про насильницьку смерть великого Пророка.

ДЖЕРЕЛО